Частина 1. Інколи гальма відмовляють
Крутити педалі було нереально тяжко. Спортивний велосипед брата то тут, то там чинив опір Лесі, яка мала за мету відшукати у цьому лісі чи то спасіння чи то спокій... Вона й сама до кінця не розуміла, що тут робить, лиш би подалі від школи з безкарними однокласниками та жорстоких батьків.
Леся знала, що розчарувала їх. Вона не змогла просто перерости і перетворитися у чарівного лебедя, як більшість її одноліток, натомість стала ще більш потворною... Криві зуби тепер були найменшою з її бід, адже перше, що кидалося в очі — надмірна вага, далі пітні руки і зрештою веснянки, що творили своє унікальне й хаотичне полотно. Місцями утворюючи скупчення, а десь, мов насмішка, одинока цяточка. Бегемот, як охрестили ласкаві сусіди, гієна, докинули у школі, а матуся, замість того, щоб захистити, змовчавши опускала очі і йшла повз. Так і приклеїлося.
У злості дівчина вдарила руками по керму, й в страху тут же стиснула його знову, адже велосипед несамовито затрясло на нерівній доріжці. Леся натиснула на гальма, адже раптово попереду вилинув глухий кут, суцільна стіна дерев. І який чорт повів її в цей ліс? Радше вже було принишкнути на горищі в дідуся в компанії голубів.
Розвертатися на такій швидкості ніяк, а єдиний поворот, праворуч, уособлював в собі крутий спуск у невідомість. Роздумувати не було коли, велосипед продовжив свій рух, а останнє що встигла подумати школярка: «От блін, Вітя мене вб'є за велик...»
Стежка була вузька, вибоїста, звивиста. В обличчя постійно лізли гілля, листя і пил, які здіймав підступний вітер. На черговому повороті дівчина схоже переоцінила можливості гальм, стрімголов полетіла у найближчі кущі. Транспорт слідом.
«Тільки не рип'яхи. І не кропива! Можна м'якеньких лопухів... А-а-а».
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!