Жужа і друзі

Жужу знає увесь двір вже років 5. Так довелося. Щоранку біжить невелика чорно-біла собачка із піднятими вушками та чорним блискучим носиком – винюхує, чи нема десь чого цікавого. Зупиняється, досліджує черговий кущик та невдоволено пирхає – знову комарі та мушки сидять. Дослідить і біжить своєю дорогою далі.

Поруч із Жужею завжди іде хтось із господарів. Хто саме? Залежить від доби. Вранці Жужа гуляє із мамою, ввечері з Михайликом. Зараз тихий теплий ранок. Мама іде, не поспішаючи. Завжди зустріне або сусідку, або знайому. І починають жваво обговорювати останні новини усього будинку. Зі сторони виглядає, неначе транслюються новини у прямому ефірі. Мама та її знайомі знають все: хто поїхав, хто приїхав, хто завжди вдома, а у кого вночі музика грає. Але куди всім цим сусідам до Жужиної мами! Мама знає, що можна обговорити, а коли краще притримати язика за зубами. Що можна говорити, а що ні. Цим сусідам тільки дай можливість потеревенити. Та мама вміє вчасно сказати «Ні» надокучливій знайомій, коли той кортить плітки розвести.

Чи не так, мамо? Жужа повертає голову і бачить маму. Поруч її знайома. Як завжди! Черговий прямий ефір новин з їх двору. Ну і добре. Хай балакають, а в самої Жужі своїх справ вистачає. Обнюхати ті кущі, познайомитися із перехожим, обмінятися привітанням із голубами. Ще і своїх друзів зустріти. А ви думали, що в Жужі тільки мама, тато і Михайлик? Ні, дорогенькі! Недарма нашу Жужу знає увесь двір.

Кожна прогулянка неодмінно супроводжується зустріччю із Сімою, Маркізою та Піратом. Сіма – чудовий товариш по іграм. Завжди готова бігати, грати та позмагатись за звання «самої спритної».

Зараз вони на шляху до дому Сіми. Ефір новин закінчився, і мама іде позаду. Жужа крутить хвостом, перебирає коротенькими лапами – ну, не довелося їй народитися довголапою красунею. І що з того? Її не за зовнішність люблять.

Сіма вискакує з дерев. Підбігає, нявчить, треться о бік Жужі. Жужа радісно підгавкує. Які новини, Сімо? Як завжди, перехожі набридають, ніхто не годує вдосталь. Всі надії на твою маму!

Поки мама насипає корму для Сіми, Жужа передає свої новини. Тато на роботі, Михайлик збирається до школи. Сусіди з другого поверху поїхали, скоро їхати до ветеринара. Ух! У своєму віці Жужа все ще боїться лікарів. Останнього разу мало не зомліла на прийомі. Але мама вперто тягає Жужу в той страшний кабінет – на планові огляди.

Сіма співчутливо киває і береться корм. Вона добре розуміє Жужу – сама декілька разів бувала у ветеринара. Догризає частування, треться об мамині ноги і повертається до Жужі. Цікавиться, що з Матвієм. А що йому, йому краще за всіх, махає Жужа хвостом. Матвій сидить в своєму кутку, плете новий килимок. Просить зайвий раз його не турбувати.

Ти диви, яка важлива персона. Сіма аж хихотить. Хай їй килимок сплете, щоб взимку тепло було. Жужа погоджується, їй нескладно. Вони біжать удвох, обговорюють теплі килимки. Але в кінці дороги Сіма зупиняється. Їй потрібно в інше місце. Жужа обнюхує її наостанок і продовжує свій шлях. Ще раз обіцяє передати прохання Матвію. А Сіма біжить до трави – полежати.

Далі їх маршрут пролягає мимо крамниці, будинків та невеликого майданчику. Жужа любить цей майданчик. Вранці тут майже нікого не зустріти, тож територія належить переважно їй. Жужа прискорює біг. Інколи їй здається, що вона ще маленьке цуценя, повне енергії. Біжить скоріше на улюблене місце - затишну лавку під деревами. Після активної прогулянки краще за все полежати на прохолодній лавці.

Мама кличе її, але Жужа вже не звертає уваги. Біля лавочки вона помічає ще двох своїх найкращих друзів. Маркіза і Пірат! Лежать обидва. Маркіза на лавочці, Пірат під деревом. Жужа радісно гавкає і підстрибує. Всі на місці. Чудовий початок дня.

Майже кожен ранок Маркіза та Пірат відвідують Жужу на прогулянці. Це вже стало доброю традицією. Ось і зараз Жужа обнюхує старих друзів та радісно підгавкує. Маркіза треться головою об пухнастий бік Жужі. А ось Пірат гордо піднімає хвіст та лапу. Він занадто гордий для сентиментів. У дворових котів свої поняття стосовно честі.

Вся компанія займає місце біля лавочки. Мама відкладає телефон та дістає корм із баночки. Жужа киває друзям головою, мовляв, пригощайтесь!

Пірат та Маркіза ласують свіжим кормом. Так їдять, що аж за вухами тріщить. Жужа стукає лапою Пірата та киває на маму. Корму достатньо,всім вистачить. Мама дуже добра, всіх котів на своєму шляху годує свіжим кормом. А Жужі не дає, хоча собачка завжди дивиться на хазяйку голодними очима. Мама її вдома годує. Ще одну порцію дає котам. Щастить Маркізі та Пірату! Наїдаються так, що у пузі булькає. Потім мостяться біля мами. Пірат нявчить:

- Жужо, лягай із нами!

Жужа поводить вухами:

-Я вдома посплю. Зараз хочу побігати. А тобі лише спати, ледацюго!

- Та який я ледацюга, - обурюється Пірат. – Сьогодні увесь ранок за тими загарбниками ганявся. Тільки і приходять на нашу територію, огидники! Нічого, я їм показав, хто тут господар!

- Так показав, що ледь встиг втекти, - позіхає Маркіза. – Мало без хвоста не лишився!

Пірат спалахує, наче сірник. Жужа рятує ситуацію:

- Маркізо, а що в тебе із шубкою? Так гарно блищить!

- Сама її гарненько покупала, - хвалиться Маркіза. – Вимилася нещодавно якраз перед сніданком.

Тваринки ще обговорюють свої тваринні справи. Скільки часу минає – дворові друзі не знають. Схаменулися лише тоді, коли мама встала з лавки. Чіпляє на Жужу поводок і каже йти додому.

Коти машуть лапками. Жужа гавкає. Ввечері ще побачаться!

Вдома затишно, проте трохи самотньо. Тато зранку їде на роботу. Михайлик біжить до школи. Ось так вони лишаються вдома вдвох. Втрьох, вірніше. Це мама думає, що вони самі. Але є ще один член родини.

Жужа іде в кімнату. Обережно засовує цікаву мордочку крізь відкриті двері. Так і є! Он і Матвій в кутку. Все плете свій килимок.

- Як здоров’я, Матвійчику? – питає Жужа.

- Спина болить, - бурчить Матвій. – А ви чого так рано прийшли? Я думав, довше погуляєте.

- А ми вже вдома, - Жужа біжить до Матвія і протягує йому лапу. – Знову плетеш? Коли закінчиш?

- Ще трохи, - озивається Матвій. Спітнів, аж сопе. Втомився, бідний! Він ще не знає, яку звістку йому принесла Жужа.

- Давай швидше, в мами поганий сон, - каже Жужа та моститься поруч. – А твій килимок їй допоможе. Ті пігулки просто мотлох! Кожну ніч встає! А ти ніяк не доробиш.

- Диви яка розумна! – обурюється Матвій. – Це важка праця. Я не ти, все роблю на совість. А тобі лише спати та грати!

- Ох, Матвію, - сміється Жужа. – Там Сімка просить тебе їй такий килимок сплести. Візьмешся?

Матвій аж спиці роняє:

- Ще одна! В неї шерсть є. Не замерзне!

- А за хліб з маслом та медом? – хитро питає Жужа. – Ще і молочка парного дамо!

- Не ти даси, а мама, - бурчить Матвій. – Взялися ви на мою голову! Три порції.

Жужа гавкає та біжить до мами. Вона знає, чим можна Матвія підкупити. Всі домовички ласувати полюбляють. А за молоко Матвій що завгодно зробить!

Собачка лягає біля ніг господині. Тепер лише дочекатись вечора, коли вся родина буде разом вдома. Це і є щастя!