нетривіальний ДЕТЕКТИВ (збірка новел)

Знову Африка, знову локальні розбірки! Я таке люблю!)

Приємно що сподобалося. Дякую

Дуже весела історія. Усміхнуло.

Дякую. Приємно що сподобалось

Класно! Сподобалася історія) До речі, вийшло дуже кінематографічно

Дякую. Може хтось колись зробить мультик)))

Ні фіга собі сюжетєц!...))

Це старе. Вкорочене. Почистив зайве

Мабуть, пропустив раніше! Але, тим прикольніше було прочитати зараз

Воно було нечитабельне)))

Дякую. Приємно що сподобалось))))

Дякую за конструктивні зауваження. Подумаю, як підправити текст.. Щодо очей, то наче сам, доведений до божевілля.

Дивлюсь за вашою творчістю і дивуюсь вашою швидкістю. Такою продуктивністю не можна не дивуватися)

Насправді я пишу здебільшого лише на вихідних. Колись читав пораду, що в день має бути набрано 10 тис символів. Для мене це із ряду фантастики)))) Навіть не знаю хто на таке здатний. Я б скис до кінця тижня)))

:) Цілком погоджуюся

Мені не вистачило трохи драми саме між друзями...

Напевно тому, що її там немає :) Відверто кажучи я про це не подумав, бо фокусува усю увагу на долі Юри. Толік це швидше спостерігач, що стоїть поряд з читачем. Дякую за заувагу.

Так у тому й річ! Наче й були передумови для такого конфлікту, драми...Коли Толік намагався на початку підтримувати зв'язок, потім через зустріч у парку... Тобто, зробити з нього, при всьому при цьому, просто спостерігача, це, якось...марнотратно? хм... Втім, це суб'єктивно. Але, не можу зараз втриматися і не зауважити: мені, особисто, не подобається, як хтось стоїть поряд, поки я читаю:))

Так це ж Толік :) Він хороший і має плавлений сирок ;) Якщо серйозно, то я подумаю щодо конфлікту персонажів. Як це можна буде виразити краще. Можливо доведеться змістити фокус. Дякую.

З купи-купезної авторів, які страшенно ускладнюють своїм читачам життя, пишучи невиправдано закручені сюжети, я до кінця таки дочитую двох: Джорджа Мартіна і Леоніда Данільчика. Ну бо реально цікаво, чим ж воно, бляха, закінчиться. Перечитувати доводиться кілька разів, шоб ті пазлики поскладалися до купи (ну бо ж не хочеться виявитися тупою і не прошаренрю читакою). Був би текст трохи нуднішим чи більш обтяженим, закинула би. А так — все на грані, але в міру. Можна було б порадити Вам бути попростіше і не робити читачам головний біль, але нє. Най так і буде. Бо такий стиль написання точно знайде своїх читачів. Як на мене, в ньому можуть успішно працювати лише ті автори, в яких справді хороші тексти. Я б, мабуть, не потрафила. Чого варті лише фразочки "перламутрові зелені мухи", " червиві зуби", "вимивання сну з мішків під очима" і ще багато інших. Короче, я зацінила цей детективчик, як і інші зі збірки (колись планую прочитати всі). Сорян, цього разу без критики, не знаю, як так вийшло)))))

Сталася страшна халепа. Я лише читаючи Ваш коментар звернув увагу, що не перезалив відредагований текст і Вам довелось читати стару геть заплутану версію. :( Ту у якій мені самому мало, що зрозуміло :) Прошу пардона за те що прирік на такі покути. Зате залив уже ту що треба :) Дякую. що домучили))) Підозрюю, що критика на попередній текст зайняла би більше місця ніж саме оповідання )))

А я то думаю, чи то Ви такий мудрий, чи то я така дурна🤣🤣🤣 Перечитаю ще раз))

Актуальненько, живенько, стильово (як завжди))). В різних реченнях Андріана і Адріана, якось би то синхронізувати. Зацікавило слово "пересердя". Вперше читаю таке означення емоції. Це Ваше авторське?

Пересердя зі словника. Я його напевно вперше використав)))) З іменем виправлюсь! Дякую за приємні слова))

Мене в медичному вчили, шо передсердя — то анатомічна частина серця))))) Але в Вас, здається, пересердя, а не передсердя. То, типу, гнів, коли сердиться хтось? Правильно розумію?

Так. Абсолютно вірно. Я рідко шукаю синоніми в словниках. Але того разу довелося. Ніяк не міг зліпити абзац без повтору.

Та такими темпами в лісах Ланкастеру не лишиться чесних розбійників!

Гарно...

Дякую)

Можливо, буде продовження? Щоб винного таки зловили, а невинного вилікували?..

Не буде ) Це злий трилер без хепіенду.

Оповідання чомусь не сприймається. Довго не міг зрозуміти, чому не "заходить". Наче й пригода проста, й уявити собі дикунів, які стикнулись з торгівцями рабів не складно, але не складається в голові такий фільм. Тому спробував розібратись чому ж саме не форматується текст в картинку. 1.Імена. Мвемба, Нгола, Нгомба вони складні. Я розумію, що мова про місця де й справді мешкають люди з такими іменами, але ж текст написаний для іншго континенту. Тому варто було б зупинитись на більш звичних конструктивних слогах - як от Матаді, Согбо - таке сприймається. Шановний автор, я вважаю, що сучасна література має розповсюджуватись всіми доступними засобами, один з таких засобів це аудіо. Так мені шкода диктора який буде читати такі імена. Окремо незручність це співзвучність імені Мвемба та Мбанді. 2. Назви. Нзінга - правитель, нгомба - жрець, трумбаш - ніж. Значно простіше було б сприймати текст, якби було просто володарка, жрець, кривий ніж і т.д. Схоже, автор досить серйозно занурився в цю тему, і йому здається несправедливим, аби кропітливо зібрані знання про маловідомі аспекти життя окремого племені залишились лиш в його пам'яті, дуже хочеться поділитись цими тонкощами з читачем. Та на короткий текст, вистачилом б і одного подібного специфічного слова. Наприклад нзінга і досить, бо без туземого словника під рукою складно утримати в пам'яті різницю між нзінга та нгомба. 3. Фокал або стрибки відеокамери. Щойно ми (читачі) очима Мвемби бачимо вістря спису, що ось-ось має проткнути нам груди, як вже ми Нкуву, дивимось на самовбивчий політ Мвемби і відпускаємо спис й відразу ж без будь-якого переходу ми вже спостерігаємо цю картину збоку, протягом кількох слів, а потім вже відчуваємо біль разом з Мвембою. Таких гойдалок кілька по тексту, як от Нгола заглядає в дупло бачить закривавлені п’яти і … Мвемба страждає від спраги… Можливо було б вдаліше, якби Мвемба, летівши на спис в міцній руці Нкуви, був певен, що той втримає, спис, але Нкуву встиг зреагувати послабивши хват. А Нгола крім крові на п’яти в крові побачила б ще й пересохлі губи сопліминника? 4.Логіка. Мвембу кидають в печеру щоб що? Щоб вбити? Ні. Бо відразу ж за фальшстіною його мають прийняти, провести коридором та вкинути в яму. Як Мвембі вдалось вибратись з такого полону? Щоб продати його в рабство? Теж ні. На березі, де відбувається оборудка, надто багато соплімінників, заради яких власне й відбувалась ця постанова із закиданням людини в печеру з її подальшим зникненням. Тому нащо його туди вкидати? Теж саме стосується й полонених племені мімбунду. Чому відразу їх не продавати, а треба обов’язково аби вони охололи в печері та промаринувались в ямі? 6.Стиль. Значна частина оповідання це історія очима дикунів. Надто складно віриться, що дикуни в своєму побуті схиляються до думок на кшталт «залишу ПРОВІАНТ», «це ж АНОМАЛІЯ», «ВОЄНАЧАЛЬНИК», «перевірю на МАТЕРІАЛЬНІСТЬ». Як дикун Нгола бачить щось на морі, і розуміє, що це ШЛЮПКА, яка відпливає від СУДНА, та в той же час сприймає людей (хай і білих) за демонів? 7. Крім того. Коли Мбанді на фоні сонячного диску, лякає своїм силуетом дикунів – вірю, коли португальці починають впадати в паніку від людського контуру на фоні сонця – не вірю. Іще момент. В кінці коли Мбанді впала, а в цю мить Мвемба успішно зникав в печері, саме більше (й то навряд), що він міг побачити – це тіло, але роздивитись якісь риси на обличчі Мбанді він би не зумів, навіть якби спокійно стояв на вході в печеру. Якщо ж тут автор просто взяв кермо оповідання в свої руки й просто відійшов від картинки з Мвембою до картинки з Мбанді, то про це згадувалось вище. Гадаю, що автор з розумінням віднесеться до моїх слів. Я ані на йоту не хочу, аби мої зауваження, скоріше побажання в формі зауважень, якось зачіпили Автора. Проте, я відверто висловив свою думку, для того, аби допомогти Автору стати ще кращим.

Надзвичайно вдячний за таку розлогу та детальну критику. Зауваження дуже доречні та влучні. Згодом, коли візьмусь допрацьовувати оповідання, обов'язково зважу на усі викладені аспекти. Ще раз щиро вдячний за увагу та приділений час. Дуже приємно, що Ви так прискіпливо розібрали текст. Ваш коментар буде вкрай корисним для мене. Натхнення Вам і наснаги!!!

Дисклеймер: даний відгук є виключно власною думкою та не претендує на об'єктивність. Будь-яка критика покликана допомогти у вдосконаленні тексту та за можливості несе конструктивний характер. Вітаю. Дещо забарився з прочитанням твору, але, сподіваюся, відгук буде того вартий. Здавалося, тільки-но сам нещодавно писав історію із заявкою на моторошність, а тут і на читання потрапила така. Чомусь при читанні відчув сильне почуття дежавю, чи то через те, що опис відсилає до класичних американських хоррорів, чи то через те, що вже читав твір про маргіналів, які теж вдерлися до декого і погано закінчили. Написано кінематографічно, знімаю капелюха. В якийсь момент навіть пісня "Links" гурту Раммштайн заграла в голові. Звичайно, було досить химерно уявляти антураж чогось на кшталт "У пагорбів є очі" з українськими іменами та естетикою східняцького бидла... але вийшло на диво органічно. В цілому, мені не дуже сподобалося чергування подій з точки зору "всевидющого автора" та мурахи, бо і з пантелику трохи збиває, і в цілому перериває концентрацію на якомусь епізоді, на атмосфері. Приблизно, як намагатися спілкуватися з двома компаніями. Але як експеримент вийшло непогано, тим більше обидві лінії в кінці з'єдналися в одну. З мінусів на око втрапив тільки один. Драматичне подрібнення. Подрібнення речень. А ще зловживання рефреном (принаймні так я його називаю). Майже в кожному абзаці можна перебудувати речення так, щоб вони звучали більш плавно та послідовно для описової частини, але зберегти ось цю напругу, яку ви передавали читачу. Сам дуже люблю ці два прийоми, тому звертаю увагу. Твір точно вартий прочитання, хоч і не викликав у мене якогось "вау"-ефекту, але написаний якісно. Принаймні атмосферу ви створили на відмінно. Дякую за твір, натхнення вам та вдячних читачів!

Дуже дякую за розлогий детальний коментар. Критику обов'язково прийму до уваги. З нею згоден. Є у мене схильність до таких зловживань. Ви слушно зауважили, що оповідання - це певний експеримент. Ще раз щиро дякую.

Дуже брутальний бойовик. Майстерно написаний, оповідь динамічна та тримає у постійній напрузі. Вибір героїв, як вчинити в кінці відчувався, але я навіть не очікував такої кінцівки. Яскраві образи, створені короткими влучними описами. Сцени розправи натуралістичні й жорстокі, як і могло бути в подібній ситуації. Мені особисто було трохи забагато "харкнув", але допускаю, що так мало бути для атмосфери. Невелика одруківка в кінці: "Аня зДригнулася всім тілом".

Дуже дякую. Надзвичайно приємно. Я зрадів коли побачив, що критикуватимите саме Ви. Тому так тішить схвальний відгук. Але може все ж поприскіпуйтесь! Можливо десь є малозрозумілі місця? Чи ще які хиби? Ще раз дякую))

Гарний детектив. Закручений, з викристалізацією кінцівки. По тексту складається враження перекладу з російської, бо в українській немає еквіваленту рюмочної. То скоріш генделик. Та ще декілька слів кидаються в очі. Подача жива і читається легко, але трохи заплутано. Необхідно перед текстом вказати жанр, бо від незрозумілості від кого йде текст і від подвійної сцени на мосту з самогубцею, склалося враження, що то просто фантастика зі стрибками у часі. Підтвердженням стало обличчя маргінала в кінці. Себто, потрібно якось акцентувати від кого йде мова в кожний конкретний момент. А загалом цікаво. Зміг прочитати не відриваючись, що для мене є гарним знаком. Успіху у подальшій творчості.

Дякую за просторий коментар. Щодо рюмочної, то Ви напевно мали на увазі вжите мною "келишкова". Це слово не так давно розповсюдилось по Львову. Лишень кілька років, але отримало досить широкий вжиток. Російською не пишу в принципі. Використовую лише в прямій мові. Так само, як і інші мови, котрі добре знаю. Польську та Білоруську. І ті які взагалі не знаю :) А сюжет справді дещо містичний. Тому і цікавило чи не дуже там усе наплутано.. Ваші зауваження допоможуть покращити мені текст. Щиро дякую! Успіхів Вам навзваєм!

Гарно. Український детектив. Трохи передбачуваний сюжет, але описи вдалі і озвучка також. Загалом гідно. Автору натхнення і тверезої музи!

Дякую. Приємно! Хотів би почути Вашу думку за "Ромашку". Там має бути цікавіший сюжет))

Крутяк!

Дякую. Я теж люблю цю новел. ))))

Ох, скільки емоцій після читання. Це було щось одночасно страшне та захопливе, при чому мене не покидало відчуття неспокою, отже атмосфера передана просто чудово. Іноколи було важко прослідкувати сенс через діалектизми, але їхнє значення можна вгадати, і це, на мою думку, навіть додає тексту колориту (враховуючи, що події відбуваються десь в Карпатах). Мені ще дуже сподобалось, як написані діалоги, і як в них розкриваються характери героїв. В невелих жанрах як новела часом важко розкрити персонажів, щоб вони здавалися живими, а не картонками, які рухають історію. Мені хотілося їм співчувати. Мені хотілося їх ненавидіти. Єдина причіпка - що ж сталося далі? Тільки встигла розібратися, хто такі совки, і трохи порадіти за Ваню, як вже кінцівка. Я б з радістю прочитала цілу книгу з таким задумом, бо нічого схожого ще не бачила.

Ойой. Дуже дякую. Не очікував такого схвального коментаря. Надзвичайно приємно. Але все ж попрошу Вас покритикувати. Може є не зрозумілі місця. Щось видається нелогічним. Або неясна мотивація героя Прискіпуйтесь якнайдужче )))) Я спраглий до критики (і не переймайтесь, що можете поранити мою тендітну авторську натуру - це неможливо!). Звісно, якщо маєте бажання та натхнення. Буду дуже вдячний)))))

Насправді, я не знаю, що могла б критикувати, бо розумію, що сама б так не написала. В мене залишилось лише одне питання, чому Мольфарка дозволила Вані втекти, і наскільки важливою для неї є її згая совок. З одного боку цікаво заглиблюватись в ці містичні деталі. А з іншого, як мені здається, від довгих описів та пояснень зникло б відчуття загадковості. Тому мені радше подобається ця недосказаність.

Звісно Ви пишете не так, а своїм цікавим і оригінальним стилем! Обов'язково при нагоді зазирну на Вашу сторінку і, впевнений, що буду приємно вражений. На рахунок критики, то дозволю собі невеличкий жарт. Може Вас повеселить ;) Мені колись розповіли анекдот про те, як обурений відгуком критика, письменник докорив останньому, що у того немає жодного написаного твору і тому він не може адекватно оцінювати роботи інших. На що критик відповів: - Я не зніс жодного яйця, але смак яєшні можу оцінити краще за будь-яку курку. Щодо Мольфарки - то зауваження дуже слушне. Я упустив цей момент. Подумаю, як виправити і обгрунтувати її поведінку. Ща раз дуже дякую. Мені вкрай приємно, що Вам сподобалась новела. Натхнення Вам.

Дякую Вам за порцію позитиву, з анекдоту добряче посміялась :)

Насправді, я не знаю, що могла б критикувати, бо розумію, що сама б так не написала. В мене залишилось лише одне питання, чому Мольфарка дозволила Вані втекти, і наскільки важливою для неї є її згая совок. З одного боку цікаво заглиблюватись в ці містичні деталі. А з іншого, як мені здається, від довгих описів та пояснень зникло б відчуття загадковості. Тому мені радше подобається ця недосказаність.

Дисклеймер: даний коментар є особистою димкою читача та не претендує на об'єктивність. Будь-яка критика за можливості несе конструктивний характер. Вітаю. Сам опис збірки змусив насторожитися, хоч і сам працюю над елементами трилеру та жахів, не кажучи вже про любов до натуралістичного опису насилля. Не знаю чому, але попереджений — значить озброєний. Отже, маємо: рецидивістка в жовтому платтячку, два байкери під градусом, слідчий та грибник у якомусь особняку. Мушу визнати, інтриг створити вам вдалося! Спочатку думаєш про один розвиток подій, потім про другий, а після чергового повороту, в самому кінці виникає патологічне бажання запалити цигарку й затягнутися — я всяке читав та чув, але такі історії не перестають дивувати... Не те щоб це оригінальний хід, подібну будову історії я зустрічав і раніше, але, як то кажуть, "все хороше було створено до нас", тож не зважайте на цей рядок. Враховуючи жанр та обсяг твору, ви досягли своєї цілі — захопити читача, його увагу, змусити нервувати від описаних подій та відчувати дискомфорт. Але одне логічне питання в мене все ж є: чому слідчий не повіз полонянку одразу до відділку? Хіть напала, присунути захотілося? Це можна зробити в камері допиту або, якщо не терпиться, одразу на задньому сидінні авто. Щодо технічного виконання, зазначу монотонний ритм тексту. Одні автори грішать частими, короткими реченнями, інші ж вписують в одне речення мало не цілий абзац. Сам люблю використовувати короткі, сильні речення при описі сцен екшену, гонитви чи бою, як і для того, щоб підкреслити щось або звернути увагу. Вони читаються легше, не перенавантажують мозок та особисто мені дали вичерпну картину того, що відбувалося. Але при надмірному, навіть постійному вжитку, вони перетворюють текст на сухий та монотонний, тому ті ж описи локацій чи пейзажів можна (і треба!) робити довшими, складними реченнями. Проте відзначу кінематографічність описів — я прекрасно уявив все, що відбувалося у творі. Також в мене виникли сумніви, що людина виживе після колотої рани в печінку, але подальші події відкинули навіть примарні шанси слідчого на виживання) За винятком зауважень технічного характеру, текст мені сподобався: читав на одному диханні, хотів дізнатися розв'язку і не довелося перечитувати ані рядка, а для мене це важливо. Дякую за твір, натхнення вам та вдячних читачів!

Дякую. Чудова критика. Цю новелу я вже багато раз допрацьовував, але досі залишається багато плям. Особняк - це помешкання слідчого. З Вашого коментаря видно, що це незрозуміло читачу. Потрібно поправити. Слідчий не повіз рецидивістку одразу у відділок, бо був надто втомлений після нічної зміни. Це теж виявилось погано прописано. Щодо довжини речень, то Ви напевно не повірите, але перший варіант якраз складався із переускладнених речень. Видно в процесі переписувань, я перестарався з лаконічністю :) Приємно,. що все ж здебільшого, Вам сподобалось. Обов'язково поправлю текст. Ще раз дуже Вам дякую.

Є і напруга, і гумор. Герої живі. Це дуже пасує контррозвідці!

Дякую)))

Перечитала вже кілька ваших творів. Справляють хороше враження. "Ромашка" теж порадувала. Цікавий сюжет. Розгадка не очевидна до самого арешту (принаймні для мене). Хороша динаміка. Немає зайвої "води" в тексті (для мене це важливо, бо я доволі лінивий читач, через таке можу просто закинути книжку). Щодо мови творів: я би замінила деякі "блятнякові" словечка і "латентні" русизми. Стопка (келішок? СтограмІвка? ), "Празник" я би все-таки замінила на просто "свято", бо "празник" в нашій мові — це тільки коли храмове свято в церкві))). "Галіматня" мені теж не подобається. В прямій мові, зважаючи на стиль життя ваших персонажів, жаргон такого штибу ще можна зрозуміти, в тексті автора — якось взагалі не в'яжеться (але можливо то суто моє "дівчаче" бачення). Більше правок кину скрінами в приват. А загалом сподобалося. Було б добре, якби трагічний контекст твору змусив мене жерти трохи менше шоколадних цукерок, але то я певно занадто розмріялася🙄 Перечилала твір тричі, до речі, щоб ще раз передивитися не помічені раніше "пасхалки" (перепрошую, не сильно шарю в детективній термінології))) Коли матиму час, певно візьмуся до решти збірки, заінтригувало.

Ого? дякую за такий розлогий відгук. Я прогляну зауваження і зроблю правки. Дякую. А то щось ніхто вподобайок не ставить(((

Я теж прийшов із взаємочитання) Особисто мені не сподобалась ця новела. Почну з моментів, які сподобались: Дуже гарні описи, вимальовується чітка картина того, що відбувається. Різні події об'єднуються в одну історію, це завжди цікавий прийом. Що не сподобалось: Надто багато описів, через них не завжди зрозуміла сама дія і вони перекривають сюжет (пробував читати у 5 різних дней впродовж декількох тижнів, але враження одне і те саме). Є помилки (граматичні, але небагато) і сюжетні неточності (деякі дії зробити один раз дуже важко, а персонажі роблять їх запросто, таке почуття, що тут всі із суперздібностями). Надто багато зайвої жорстокості. Не розкриті персонажі, не зрозуміла мотивація, а головній антагонистці взагалі дуже мало часу приділено. Багато сюжетних питань, по типу як Дарка отримала цих всіх людей, а потім слідчий сам добровільно поїхав до неї і належним чином не потурбувався про безпеку (з описів він досвідчений, а такі знають, що людей з розшуку не можна так просто залишати). Надто великий розмір, бо подій небагато. Невідповідність жанру детектив, бо хоч і є слідчий, але він нічого не розкриває, а на Дарку і натяку не бачив (підвал з жінкою, але навряд чи це пов'язано, або через велику кількість описів не зрозумів). Можливо це і гарна новела, але в мене такі почуття після прочитаного. Можливо, це просто не мій жанр)

Дякую за розгорнуту критику. Зрозуміло, що в новелі нічого не зрозуміло :) Правда це не детектив, це трилер. Просто я їх пакую в одну збірку. Ваші зауваження мені допоможуть доопрацювати твір! Ви гарно вказали на вади тексту. Ще раз дуже дякую.

Вітаю із взаємочитання! Цього разу мені випала можливість прочитати ваші оповідання, чим я залюбки займалася. Що ж, мушу визнати, ваші оповідання по сюжету мені дуже сподобалися. Слова та описи написано грамотно, помилок я не помічала під час читання. Але те, що дуже різало в очі спочатку, це величезна кількість русизмів та діалектів. Потім їх ставало менше і це дуже добре. Також хочу звернути Вашу увагу на те, що зміст оповідань досить великий, що, безумовно, дуже добре, але також на такий обсяг відбувається велика кількість проміжків подій, які зовсім різні через велику кількість часу(як от наприклад у "Проплачений квиток" з дитинства ми маємо декілька подій, в кінці які не відіграли свою роль. Можна розпочати одразу із 25-річного віку Юрія, а потім покроково розповідати ставлення батька до Юри) Я б також додала більше описів навколишнього середовища, опису роботи головного героя, як він туди оформився. Ці буденні речі додають об'єму в просторі у Вашому світі. Велика кількість застарілих та рідко вживаних слів зустрічалися у рядках Ваших творів. Так, десь вони були доречні, але десь, краще замінити на більш сучасні. Тавтологія теж інколи потрапляється. Загалом, це все, що мені саме попалося на очі. Я була зацікавлена історією, тому, цілком ймовірно, могла щось тай пропустити. Тоді Вам за це плюс, оскільки зацікавити читача-найважливіше! Успіху Вам і надалі у творчому шляху!

Дуже дякую. Ваші зауваження мені будуть дуже корисними. Обов'язково врахую. З русизмами і діалектизмом борюсь!! Щодо описів, то на початках дуже ними зловживав, за що постійно отримував заслужену критику. Тепер, напевно, занадто їх уникаю. Ще раз дуже дякую за такий широкий коментар.

Що сказати... Схоже Юра був не з кмітливих і його рівень це Толік. Дарма зв'язався з папіком. Та й в реальному житті його б мабуть посадили. Навіть страховим агентом не працював би, ким би не був батько) Але читати було легко й цікаво. Звісно, асоціювати себе з жодним персонажем не можу, і подібні розмови не по мені. Та все ж фінал логічний і мені сподобався. Тільки я б мабуть статтю новин трохи спокійніше і обережніше подав, бо зазвичай всякі жорстокі подробиці журналістами не описуються. Сухі факти і може натяк на жорстокі кадри де "Після втрати деяких органів, чоловікові не позаздриш... Лікарі не впевнені, чи вдасться врятувати зір. Та попри грунт з квіткових горшиків у його очницях, вони будуть робити все що в їхніх силах" Коротше кажучи цікава замальовка на злобу дня, трошки у стилі Коенів і Гая Річі, мені сподобалось. Пишіть ще)

Дякую за розлогий відгук. Щодо статті в газеті то подумаю, як покращити. Зробити ближче до реальної. Пишу ще))) Буду радий відгукам і на інші твори. Особливо до яких є зауваження. Я прагну критики))))) Ще раз дуже дякую!

Оповідання емоційно важке, але написане гарно - віриш в те, що читаєш. Наприкінці розкривається мотивація антагоніста і всі пазли, розкидані по сюжету, складаються в цілістну картину - це для детектива дуже добре. Закінчення має неочікуваний поворот, що теж в плюс автору.

Дякую)))

Ви написали лише про позитивні сторони. Може маєте певні зауваження? По стилю чи є які незрозумілі моменти? Буду радий критиці.

Вибачте, відразу не відповів, а потім забув. Зараз згадав. На жаль, я не професійний критик. Якщо прямо око ріжуть сюжетні дири, незрозумілі речення, русизми тощо - я вказую на такі речі. Тут нічого такого не помітив, тому написав лише позитивні речі.

дякую)))