Як багато ви знаєте про мистецтво?

(допис створювався спеціально до Міжнародного дня боротьби за права жінок)

8 березня. Міжнародний день боротьби за права жінок. Не «свято весни і краси». Не «радянщина». Не привід сказати «ну добре, сьогодні я поприбираю, сьогодні ж 8 березня». Такий день, а однаково вдалося спаплюжити, підмінюючи сенси і видаючи бажане за дійсне.

Про історію цього дня я розповідати не буду, адже вона легко відшукується у інтернеті різними мовами і з різними обсягом та наповненістю фактами (а люди однаково не знають). Сьогодні я хочу проспівати, хоч і невелику, але оду мисткиням.

З давніх часів жінкам приписували здебільшого види декоративно-ужиткового мистецтва (ткацтво, кераміка, вишивка тощо), що прирівнювалися до ремесла. Чоловіки ж «були здатні творити «високе» мистецтво» — скульптура, живопис тощо. І ця тенденція тривала довгий час.

Роки йшли — межі змивалися або переставлялися. Можна побачити велику кількість жінок, які малювали виключно натюрморти. У них могла бути професійна освіта, гроші, здібності, але людські фігури малювати не дозволялося. Майже усі грандіозні замовлення потребували знання анатомії людського, навіть здебільшого чоловічого тіла для зображення масових сцен. Жінкам не було дозволено дивитися на оголених чоловіків і досліджувати їхні трупи, отож вони і не бралися за таку роботу, хоч і жіноче тіло знали досконало.

Також проблемою була, є і буде концепція зображення жінки. Найвідомішим є приклад сюжету про Юдиту, що відрубує голову Олоферну у картинах «Юдита та Олоферн» (Мікеланджело да Караваджо) та «Юдита, що вбиває Олоферна» (Артемізія Джентілескі). Конфлікт тут у тому, що чоловік зображає жінку ніжною, гидливою, тою, що починає шкодувати про скоєне; поруч помічниця у солідному віці, що точно відтінює і возвеличує красу головної героїні. У жінки жінка безжалісна та непохитна. Поруч молода помічниця, яка ще й допомагає, а не просто стоїть поруч. Різниця очевидна.

Також це є підтвердженням того, що дуже часто і досить довго (та навіть зараз) жінок зображали на картинах як об'єкти. Так, красиві; так, спокусливі; так, чарують, але що з того? Саме тому я додала у допис картини жінок, що зображають жінок за улюбленими справами, а не навіть за пранням чи у дорогому одязі. Жінок, що розвиваються, допомагають, радіють, а не лежать і спокушають красою чоловіка.

Та навіть взяти картину Фріди Кало «Автопортрет зі стриженим волоссям»: яка драма, як це зображення багато говорить про її характер. У ньому вона втілила бажання стати незалежною від чоловіка. Вона не зобразила себе у сукні, як робила це постійно раніше. Навколо — зістрижене волосся. Це було чимось новим для неї, справді вивільнення, проте вона залишилася у своєму впізнаваному стилі.

Не можна не згадати про приписування робіт жінок чоловікам. Приклад — Маргарет Кін. Історія цього обману тривала роками, адже чоловік, Волтер Кін, переконував дружину, що чоловіку легше продати твір мистецтва. Він збагачувався і ставав відомим, а Маргарет була змушена малювати і малювати, але зрештою вона відстояла своє ім’я. І це не єдиний випадок, адже протягом історії картини спеціально або помилково приписувалися чоловікам, а іноді жінки й самі брали чоловічі псевдоніми (приклади: Керолайн Луїза Дейлі, Юдит Лейстер)

Хочу сказати і про українських художниць. Взяти ту ж Катерину Білокур, про яку я писала раніше. Вона навчилась усьому сама, але їй не поспішали розповідати про успіх її картин. Вона тривалий час виборювала собі право творити, навіть погрожувала самогубством, якщо їй заборонять малювати. Важливу роль у її житті також відіграла жінка, Оксана Петрусенко, співачка. Вона отримала листа від художниці, захопилася її роботами і посприяла тому, щоб про жінку дізналися.

Жінки вміють сміятися і плакати, дуркувати, бути серйозними, вчитися, вчити, дружити і залишатися наодинці з собою, ненавидіти і любити. Я люблю, коли жінки наповнюють мистецтво.