Українське мистецтво + грецька міфологія
Здавалося, далекі поняття, що і не повинні були б підкріплювати одне одного, проте мені було цікаво дослідити ту точку перетину. Про неї і розповім.
Як виявилося, українські митці не часто зверталися до грецьких міфів, особливо раніше. Творчість Шевченка на цю тему хіба що зумовлюється навчанням в академії мистецтв. А іншим звідки було дізнатися про грецьких богів та героїв? Нізвідки, цим і пояснюється непопулярність, а точніше просто незнання теми.
«Для чого зображати тих богів, якщо у нас є свій Бог? У нас є Богородиця і козак Мамай, для чого нам ті незрозумілі образи у хітонах або, прости Господи, оголені. Немає бажання викликати гнів небесний».
Проте не варто це трактувати як засудження з мого боку. Я навпаки позитивно оцінюю те, що тематика українського мистецтва розвивалася без залежності від інших, настільки відмінних культур. Це допомогло сформувати вийнятково наші образи, а не запозичені і підкореговані під українців.
У XX столітті ситуація кращає. Все ж митці частіше виїжджають за кордон, видається іноземна література, а отже і з’являються нові сюжети у творах. І кожен трактує це через звичні для своєї манери малювання кольори та форми.
Іноді заледве розпізнаєш сюжет або персонажа, як зроблено це у роботі Олега Денисенка «Дедал». Художник взяв образ цього відомого архітектора-винахідника і протрактував його по-новому, застосувавши свою «гесографію».
А ось робота Олекси Новаківського «Леда і лебідь» є легкою для впізнання сюжету. Багато митців зверталися до цього міфу, ось прям дуже багато. Зазвичай використовується максимально пряме зображення Зевса-лебедя з його коханкою. Новаківський же ще додатково застосував цільну композицію, момент «злиття», що дуже сміливо. А взагалі я маю відчуття, що його манера писати роботи добре пасувала цьому сюжету.
Творчість Зінаїди Серебрякової стала для мене відкриттям та маленькою пристрастю. Її робота «Діана та Актеон» показує, що наші митці також використовували римські відповідники (але це не зовсім так) грецьких богів у назвах. У Римі була Діана, у Греції — Артеміда, проте сюжет зображеного міфу є незмінним.
Грецька міфологія вплелася у сюжети робіт українських художників. Сучасність ще більше репрезентує для нас ті давні історії, адже з’явилося більше інформації, більше прикладів від інших художників, та і точка фокусу почала ширше осягати досвіди інших культур.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!