Нові Зорі

Апокаліптичні історії привчили всіх думати, що коли станеться щось екстраординарне, планетарного масштабу, то це змінить все! Порушиться звичний плин речей, а життя розумних істот порине в хаос.

Аое очікувала чогось подібного, коли тиждень назад по всіх каналах оголосили, що тимчасове підвищення активності Зорі призведе до кількох суперспалахів та потужного коронального викиду мас. Станеться це за тринадцять днів, а наслідком стане знищення всього живого на їхній планеті.

Така подія заслуговувала би принаймні на тотальну паніку. Та мешканці планети Солар ніяк не відреагували на неї та продовжили своє заклопотане життя. Уряди держав також продовжили і далі вирішувати нагальні політичні проблеми, з тою лише різницею, що кожного вечора по всім каналам транслювали програму “Зворотний відлік”. Вона починалася з оголошення точної кількості часу, що залишився до катастрофи, а далі розповідали новини, що стосувалися майбутнього катаклізму. В більшості вони були про те, як ще одна країна або астрономічна організація підтвердили точність даних щодо зоряної активності.

Був ранок восьмого дня, чи то шостого з кінця, і Аое, як і більшість мешканців Солару, поспішала на роботу. Вона купила каву по дорозі та о десятій вже забігла до обсерваторії.

– Вітаю, хлопці! – бадьоро сказала вона, знімаючи легкий весняний плащ. – То як воно?

– Що саме? – спокійно спитав Те’Кар.

– Кінець світу і взагалі… – збавила запал Аое, згадавши, що Те’Кар не той астрофізик, з яким можна потеревенити ні про що.

– Все на місці, – відірвався від монітора Люм і широко всміхнувся. – Помремо за графіком!

А от балачок Люма іноді було забагато, хоча це ніяк не заважало йому бути першокласним фізиком плазми.

Сама Аое була астрономом і пишалась тим, що ще в двадцять дев’ять років очолила власну приватну обсерваторію і тепер успішно керувала нею вже третій рік. Власне, саме її обсерваторія перша вирахувала період і рівень активності Зорі.

– Я от одного не розумію, – Аое сіла за монітор і зробила ковток кави. – Чому всі такі спокійні? П’ять днів залишилось до апокаліпсису, а всі живуть так, наче нічого не сталося.

– Може більшість просто не вірить у кінець світу? – Люм був не проти подискутувати щодо будь-якого риторичного запитання.

– Або, навпаки, на Соларі виявилося занадто багато віруючих, – продовжила Аое.

– Віруючих у що? – нарешті подав голос Те’Кар.

– Та у будь-що. В усіх релігіях та культах є якесь вище спасіння, що не залежить від тебе. Треба лише вірити в нього, бажано попередньо відключивши мозок. Думаю, відбувається щось подібне.

– Навіть якщо прихильників релігій та культів було небагато, то їхня кількість мала значно зрости ще тиждень тому, – Люм іронічно всміхнувся і додав: – Може й нам стати віруючими?

– Не допоможе, – скривилась Аое. – Ми занадто багато знаємо. Наприклад, що єдиний порятунок від подібного катаклізму є евакуація до іншої зоряної системи. А найбільші наші досягнення у космічній галузі, це польоти на два супутники Солара. Ми там потупцяли, поставили прапорці та й повернулися назад. А навіть якби й освоїлися та розбудували колонії, нам би однаково настав гаплик, такий же, як тут.

Вона задумливо подивилась на корональні показники Зорі на одному з екранів і додала:

– Ми ще навіть не почали освоювати космос, а нашій цивілізації вже кінець. Відчуваю себе цнотливою дівчинкою, яка не хоче помирати незайманою.

– У тебе ще є час отримати сексуальний досвід, – незворушно сказав Те’Кар, вводячи параметри в систему сканування. – Думаю, якщо ти прямо зараз спустишся у найближчий паб…

– У мене достатньо сексуального досвіду, Те’Каре! – спалахнула Аое, не будучи впевненою, чи він жартує, що, хоч і не часто, але траплялося, чи застосовує свою улюблену тактику – давати абсолютно точні, але нікому не потрібні відповіді.

– Чудово! Тоді підпиши ось тут, – і астрофізик дав їй кілька аркушів з дослідженнями.

Аое здалося, що Те’Кар ледь помітно всміхнувся. Вона спробувала спопелити його поглядом, але він вдав, що не помітив цього.

Насправді, вона не ображалася, хоч формально і була керівником обсерваторії. З Люмом і Те’Каром у неї давно склалися дружні стосунки. І не тільки через те, що вони всі були приблизно одного віку та працювали в одній галузі. Ці двоє були талановитими астрофізиками і мали можливість приєднатися до більш титулованих дослідницьких груп, але працювали з нею, підтримуючи її ідеї та новаторський підхід. За це Аое їх неймовірно цінувала.

– Може, в новинах щось з’явилося? – спитала вона, закінчивши підписувати бланки з дослідженнями. – Якісь протести чи колективні молитви…

– Нічого особливого, – відповів Люм. – Хіба що рух “Толерантність” таки добився, щоб затвердили закон про повагу до людей з меншим зростом.

– Зараз це ну дуже важливо, – відкинулась на спинку крісла Аое й без особливої цікавості додала: – Це щодо ніобійців?

– Еге ж. Їхній зріст лише два ліми, а середній зріст більшості соларців приблизно два з половиною.

– І що ми маємо тепер робити?

– Ми – нічого, – заглибився в деталі Люм. – А от бріанці, у яких зріст біля трьох лімів, мають сідати на стільці у всіх громадських місцях, якщо поряд з ними є хоч один ніобієць.

– Маячня якась, – втомлено кинула Аое.

– А який у тебе зріст, Те’Каре? – Люм підозріло подивився на колегу, який не брав жодної участі в обговоренні.

– Дві цілих вісім десятих ліми, – спокійно відповів астрофізик, не відводячи погляд від екранів з графіками активності.

– Правда? – здивувалась Аое.

– Так. Мій батько бріанець.

Колеги здивовано переглянулись, а тоді Люм уїдливо спитав:

– То що, підеш обідати зі стільцем? Бо ж раптом у кав’ярні якийсь ніобієць трапиться! Чи проявиш справжню бріанську гордість і чхатимеш на цей зухвалий закон, що принижує твій гірський народ?

– Замовлю їжу сюди, – спокійно відповів Те’Кар, подивившись на Люма, як на нерозумну дитину.

Той хотів ще щось додати, але Аое випередила його:

– Досить цієї маячні. Давайте краще подумаємо, що ми можемо зробити як астрономи для порятунку нашої цивілізації.

– Подумали. Нічого, – спокійно відповів Те’Кар.

– Гаразд. Тоді може хтось хоче взяти відпустку і поїхати до батьків?

– Я вже був на вихідних, – Те’Кар продовжував вивчати графіки.

– Я теж недавно навідувався, – озвався Люм. – Вони спитали, чи зможу я врятувати планету від спалахів Зорі. Я відповів, що ні. Тоді вони сказали, що ця моя астрофізика геть непрактична наука і краще б я займався бізнесом.

– Ясно, – підсумувала Аое, а тоді тактовно додала: – Але може ви хочете провести ці останні дні з кимось близьким?

– Я розійшовся з дівчиною ще минулого місяця, – весело відповів Люм, з чого було зрозуміло, що це не стало для нього трагедією.

– Наразі не маю стосунків, – байдуже додав Те’Кар.

Люм був у гуморі, тому пафосно прокоментував:

– Бо жодна дівчина не достойна гордого бріанця. Всі вони – нижчі! – і сам зайшовся сміхом від власного жарту.

Те’Кар лише втомлено глянув на нього, але нічого не сказав.

– Досить! – втрутилась Аое. – Я ж хочу як краще. Залишилося лише п’ять днів! Варто провести їх гідно.

– Як на мене, просидіти в обсерваторії до кінця світу – це гідно астрофізика, – не вгавав Люм.

Те’Кар підняв великий палець на знак згоди, не відриваючись від перегляду результатів сканування.

– А ти, Аое? – задиристо всміхнувся Люм. – Де блукає твій хлопець?

– Там же, де ваші дівчата, – відрізала вона й одразу бадьоро додала: – Тоді гайда гуляти за рахунок обсерваторії.

– І багато в тебе на тому рахунку? – поцікавився Люм.

– Вистачить. Я відкладала на новий телескоп, але то вже не має значення.

– Пропити телескоп – це, безумовно, гідно астрофізиків, – нарешті всміхнувся Те’Кар.

– То ви за чи як?

– Звісно, – гигикнув Люм.

І колектив обсерваторії пішов у найближчий ірідіанський паб.

Наступного ранку Аое ледве розплющила очі, й перше, що побачила, це залишки ірідіанського елю у келиху, що стояв на столі перед монітором, який бадьоро показував графіки активності Зорі.

Вона встала з незручного стільця, спробувала випрямитись, але одразу сіла від сильного запаморочення. А коли знову сконцентрувала погляд на кімнаті, побачила Те’Кара, який простягав їй склянку з прозорим напоєм. Аое раптом усвідомила, що страшенно хоче пити, тому мовчки взяла склянку і зробила ковток.

– Що це? – скривилась вона, відчувши кислий смак, що аж зводив ясна.

– Сік з ноли, – спокійно відповів колега, що також виглядав втомлено, але без ознак сильного похмілля. – Зараз стане краще.

І Аое дійсно відчула, що розбите тіло приходить до тями.

– А де Люм? – нарешті спитала вона.

– Ще спить, – Те’Кар уважно поглянув на неї й додав: – І тобі теж не завадило б ще поспати.

– Я маю настільки жахливий вигляд?

– Я цього не казав.

Аое спробувала встати, але в голові знову загуло. Тоді вона зрозуміла, що Те’Кар таки має рацію…

Остаточно всі прийшли до тями лише під вечір. А так як робити було нічого і наближався час вечері, то гурт науковців знову опинився в пабі, тільки вже на сусідній вулиці, для різноманіття.

Знову був ранок і знову Аое ледве прийшла до тями. Невдовзі прокинувся Люм, і вона дала йому сік з ноли.

– Народе, маю сказати, що ще чотири дні я так точно не витримаю, – констатувала вона.

– Я теж, – відкинувся на дивані Люм.

– А я хоч і витримаю, але не бачу в цьому сенсу, – спокійно додав Те’Кар.

– Тоді замовимо якусь їжу і придумаємо іншу розвагу, – підсумувала Аое.

– Може купимо телескоп і хоч пограємось із ним трохи? – очі Люма загорілися попри страшне похмілля.

– Мабуть, про це варто було думати позавчора, – всміхнувся Те’Кар. – Чи не так, Аое?

– Еге ж, – сумно протягнула керівниця обсерваторії. – На щось пристойне грошей вже точно не вистачить.

Знову запала тиша. Всі кволо думали над варіантами, як раптом почувся виклик. Аое увімкнула зв’язок.

– Пані Аое, тут до вас прийшли, – почувся голос молодого охоронця з рецепції хмарочоса, на даху якого була розташована обсерваторія.

– А хто саме, Каме?

– Священник.

– Що? Може він помилився адресою?

– Ні, він назвав повну назву обсерваторії та ваше ім’я.

– Гаразд. Нехай піднімається, – здивовано відповіла Аое і вимкнула зв’язок.

Священник виявився чоловіком середнього віку із заклопотаним обличчям.

– Чим можу допомогти, пане? – тактовно спитала керівниця обсерваторії.

– Я маю дуже важливу інформацію щодо катастрофи і хочу, щоб ви мене вислухали, – чоловік помітно хвилювався.

– Добре, – Аое намагалася не проявляти зайвого скептицизму. – Але хочу попередити, що ми люди не релігійні і віримо лише у фізичні закони Всесвіту.

– Саме тому я й прийшов до вас, – впевнено сказав священник. – Я знаю, як врятувати нашу планету!

Люм закотив очі і хотів щось сказати, але суворий погляд Аое зупинив його.

– Наше вчення зберігає знання давньої і дуже розвиненої цивілізації, яка жила на цій планеті задовго до людей, – почав священник, не помічаючи скептичних поглядів двох астрофізиків. – Вони ще тоді дослідили нашу Зорю і передбачили цей катаклізм…

Аое всілась зручніше. Вона вирішила, що слухати красиву казку про давню цивілізацію нічим не гірше, ніж просто сидіти і страждати від похмілля. Мабуть, до такого ж висновку дійшли і її колеги, бо їхні погляди також стали менш критичними.

– … І ще тоді знайшли спосіб порятунку, – продовжив священник.

– Якщо вони не побудували флотилію із зорельотів для десяти мільярдів соларців, то їхній спосіб навряд чи зарадить, – з усмішкою прокоментував Люм.

– Вони зробили краще! – із щирою серйозністю відреагував гість. – Вони побудували один великий зореліт, який зможе вмістити будь-яку кількість людей, що є на планеті.

– З усією повагою, пане священнику, – тактовно зауважила Аое. – Але “будь-яка кількість людей” звучить досить непрофесійно для характеристики місткості зорельота. Космічне судно має систему забезпечення, що розрахована на конкретну кількість людей та конкретний проміжок часу для мандрівки.

– Це, звісно, так… Але цей зореліт особливий і має саме такі характеристики.

– Добре, – Аое була розчарована занадто короткою казкою. Її вже починали дратувати безглузді формулювання, на яких наполягав гість. – То де ж він зараз, цей особливий зореліт?

– Ви вже в ньому! – переможно заявив священник. – Точніше на ньому.

Люм не втримався і пирснув зі сміху, а тоді вибачився і пішов за додатковою порцією соку ноли. Те’Кар був більш стриманим, але вираз його обличчя красномовно говорив про те, що порція божевілля, це не те, чого б він хотів зараз на хмільну голову.

– Ні, панове, дослухайте! Я поясню! – попросив гість, побачивши, що справив не те враження, на яке очікував. – Та цивілізація була дуже розвинена порівняно з нашою і зробила неймовірне. Вони змогли перетворити всю планету на космічний корабель…

– Хм, незвична теорія, – зацікавився Те’Кар.

– Це не теорія, – священник витер рукавом піт з чола. – Це правда! І наше вчення зберігає докази та детальні інструкції щодо цього дивовижного зорельота. Ми мали надати урядам всіх держав цю інформацію після офіційного оголошення про катастрофу. Так було написано у вченні!

– І як успіхи? – не витримала Аое.

– Ми не змогли потрапити до служби безпеки жодного уряду, – сумно повідомив священник.

– Дивно, чого б це… – всміхнувся Люм.

– Я теж думаю, що це дивно! – абсолютно щиро підхопив гість. – Хіба не варто вислухати всі теорії у час відчаю та неминучості?

– Може й варто, – неохоче погодилась Аое, згадавши, як безглуздо вони змарнували два останніх дні.

– Тоді, може, розглянемо конкретніші матеріали з цього приводу? – Те’Кара, вочевидь, вже занудила абстрактна балаканина про зорельоти.

– Так, звісно, – в очах священника засяяла радість. – Якщо ви не проти, я прийду до вас завтра з усіма записами. Так як це лише моя ініціатива звернутись саме до вас, то маю узгодити це з громадою.

Аое хотіла зупинити гостя, але він швидко схопився, вдячно потис їй руку і щиро додав:

– Дякую вам, пані Аое, що витратили свій час і дали можливість донести цю важливу інформацію, – а тоді повернувся до чоловіків, легко вклонився їм і додав: – Панове, щиро радий знайомству!

Наступного дня священник завітав, взявши, напевне, все вчення громади. З ніг до голови він був обвішений тубусами, а в руках тримав важку, оправлену в шкіру, книгу.

– А сучасніші носії інформації у вас в громаді не шануються, пане священнику? – з усмішкою прокоментував Люм, поки гість ретельно розклав принесені матеріали.

– Це ж оригінали древніх текстів! Їх не можна оцифровувати, бо вони втратять силу...

– І не можна фоткати, бо вони втратять душу, – всміхнувся астрофізик. – Ми в курсі.

– Що ж, давайте подивимося що тут, – бадьоро сказала Аое, виразно поглянувши на Люма.

Але науковцям не знадобилося багато часу, щоб зрозуміти загальну суть того, що там було.

– Це точно не наукова документація, – спокійно підсумував Те’Кар, скептично дивлячись на малюнок, що зображав воду і стовп світла.

– Так, я розумію, що малюнки мають досить примітивний вигляд… – почав лопотіти священник. – Але населення, якому в той час заповідали ці знання, було на етапі первіснообщинного ладу, тож потребували спрощеної подачі інформації.

– Але ж така прогресивна раса мала б передбачити, що на момент катастрофи населення Солара буде більш розвиненим, – Аое розчаровано поклала на стіл один із сувоїв.

– Можливо, – неохоче погодився священник. – Але яка різниця? Малюнки мають всю потрібну інформацію. А в книзі є роз’яснення, які не залишають сумнівів, що йдеться про активізацію потужних фотонних двигунів, – він відкрив величезну книгу на закладеній сторінці і виразно зачитав: – “В день страху та жалю вирине світло з надр Солара. Стовбурами синього вогню воно пронизає небо і знищить старі зорі, щоб із вічної темряви заясніли нові...”

– Ви ж розумієте, що це не роз’яснення, а казна-що! – не витримала Аое. – З якого дива ви вирішили, що тут йдеться про фотонні двигуни, вмонтовані в планету?

Священник зам’явся і почервонів, а тоді нарешті сказав:

– Я цікавився квантовою фізикою, і мені здається, що цей опис дуже схожий на опис роботи фотонних двигунів…

– Яких ще не існує, – закінчила за нього Аое. – Якби ви дійсно цікавилися квантовою фізикою, то знали б, що фотонні двигуни – це лише теорія. І вона настільки далека від сучасних технологій, що ми навіть не знаємо, який вигляд матимуть ці двигуни, не кажучи вже про їхню роботу. А ви начиталися наукової фантастики і тепер бачите у первісних малюнках квантову фізику.

Молода жінка втомлено зітхнула, а священник обережно погортав сторінки і сказав:

– Ви можете не вірити мені, але все це однаково станеться у “день страху і жалю”. Все вже налаштоване. Нам треба лише убезпечити місця виходу двигунів назовні. От слухайте: “Священні місця є у планети. Лише у них народиться світло спасіння. Тож об’єднайте сили, мешканці Солару, і звільніть святі місця. А тоді тікайте якнайдалі, бо могутнє світло спалить ваші недосконалі тіла...”

– Досить, пане священнику, – зупинила натхненне читання Аое. – Ви ж розумна людина і усвідомлюєте, що цей опис може пасувати для будь-якої феєрії.

– Але ж “могутнє світло спалить ваші недосконалі тіла...” – з надією процитував священник.

– Навіть велике багаття спалить наші недосконалі тіла, якщо не відійти подалі.

– Я передбачав, що ви можете мені не повірити, – сумно сказав гість. – Але дозвольте принаймні залишити вам ці священні тексти та малюнки. Прочитайте їх всі, і, може, тоді у вас зажевріє промінчик віри!

Аое спочатку хотіла відмовитись, але їй стало шкода священника. Жити залишилося лише три дні, один з яких вже наполовину минув. Хто вона така, щоб перед кінцем світу забирати у людини надію.

– Добре, пане священнику. Ми, як науковці, ретельно все вивчимо і лише тоді зробимо остаточний висновок.

– Це чудова думка, пані Аое! – просяяв священник.

– Але чи не буде це нахабством з нашого боку, тримати у себе священні тексти, які так важливі для вашої громади, особливо у цей час? – з надією спитала Аое, сподіваючись випровадити дивного гостя разом з його релігійним мотлохом.

– Та це вже формальності, – на диво тверезо відповів той. – Мої брати та сестри будуть на них лише молитись у ці дні. А ви зможете прикласти до них розум, – і по-діловому додав: – Я заберу їх через три дні, після того як все пройде.

Священник пішов, а троє астрономів залишилися спантеличено споглядати ворох антикварного паперу, яким був завалений стіл.

– Ну що ж, Те’Каре, – порушив мовчанку Люм. – Не засмучуй святу людину! Приклади розум до священних текстів!

“Другий день до кінця” – так тепер відраховувала час Аое.

– Ще щось залишилося? – втомлено спитала вона, закінчуючи розкладати малюнки на підлозі.

– Ні, це все, – відповів Те’Кар, звіряючись з книгою. – Судячи із хронології записів, це остання вказівка і зображення до неї.

– А от цей тоді куди подіти? – Люм тримав у руках невеликий малюнок.

Аое уважно подивилась на зображення чорної плями на синьому тлі, що була оточена зеленими клаптиками різної форми.

– Це, мабуть, острови. Клади до блоку священних місць.

– І що тепер? – Люм критично подивився на підлогу, що нагадувала тепер дитячу мозаїку.

– Давайте підсумуємо, – Аое, нарешті, випросталась після довгого сидіння навпочіпки.

Двоє астрофізиків лише скептично подивились на розкладені малюнки.

– Я розумію вас, – усміхнулась Аое. – Але давайте припустимо, що теорія священника таки має сенс. Робити ж однаково нічого… Тож що, як хтось вирішив заховати знання про потужну технологію у наскельних малюнках?

– Тоді єдине, що нам варто зробити, це ідентифікувати всі місця виходу гіпотетичних фотонних двигунів і перевірити, чи є там населені пункти, – спокійно сказав Те’Кар.

– А якщо є, то що? – Люм не приховував сарказму. – Зателефонуємо туди і скажемо, щоб вони терміново всіх евакуювали, бо це святе місце і воно має бути порожнім під час кінця світу?

Запала мовчанка.

– Ну добре, – нарешті, сказала Аое. – Давайте спочатку ідентифікуємо їх, а тоді вже вирішимо, що з цим робити.

На якийсь час всі занурились у пошукові роботи. Першим озвався Люм.

– Треба сказати, що наша гіпотетична вища раса була досить завбачливою. З двадцяти описаних місць лише два потрапляють під необхідність евакуації, решта розташована в океані на достатній відстані від суші.

– Те, що вони в океані, ще не означає безпечність для людей, – Те’Кар обернувся до колег. – Вихід з надр планети величезного фотонного двигуна може породити такого розміру цунамі, що потопить цілі континенти.

– Але тоді вихід цілих двадцяти таких двигунів знищить все живе на планеті у будь-якому випадку, – криво всміхнулась Аое. – Тож будемо вважати, що вони, все ж таки, якось врахували це і знайшли метод нафарширувати планету фотонними двигунами, а тоді безпечно витягти їх назовні. Давайте подивимося на місця, що потребують евакуації.

– Перше в плеяді Тунарських островів, – Те’Кар вказав на відповідне зображення на підлозі.

Люм ввів щось у пошуці, і вже за кілька хвилин мав інформацію.

– Нам пощастило, шановні! Острів Такої, через який проходить точка виходу, стоїть осторонь і не заселений. Інші острови мають небагато місцевого населення, основна маса – туристи і зараз не сезон. Звісно, на Такої возять екскурсії, але я сподіваюсь, що завтра їх відмінять у зв’язку з апокаліпсисом, – іронічно закінчив він.

– Чудово! – в Аое пробудився азарт. – А що з другим проблемним місцем?

– Тут все набагато гірше, – зменшив її запал Те’Кар. – Точка виходу проходить через величезне місто у Східній Летазії, його населення налічує понад одинадцять мільйонів людей.

– Це погано, – постукала нігтиком по столу Аое. – Що ж вони так промахнулись, ці вищі…

– Може й не промахнулись, – задумався Те’Кар і вголос зачитав: – “Місто Летай унікальне за своїм розташуванням та природою. Це єдине місто, що знаходиться у відкритому океані. Цей одинокий клаптик суші не входить до жодної плеяди островів. Після ряду геологічних досліджень науковці дійшли висновку, що острів Летай є наслідком виверження надпотужного вулкану, яке сталося приблизно десять тисяч років тому і створило новий клаптик суші в глибинах Великого Океану.”

– Тож десять тисяч років тому там була лише вода… – Аое задумливо всміхнулась.

– Це все, звісно, дуже цікаво, – перервав її роздуми Люм. – Але ніяк не вирішує проблему з одинадцятимільйонним містом, що є зараз.

– Так, – отямилась Аое. – Треба щось робити!

– Ти серйозно? І що саме ти збираєшся робити?

– Ну треба хоча б спробувати пояснити їм ситуацію…

– Тебе з’єднати з верховним лідером Східної Летазії? – насмішкувато спитав Люм.

– Ні, звісно, – зам’ялась Аое. – Але в мене є контакти з деякими їхніми астрономами.

– Це з тими, які визнали, що народження їхнього лідера наблизило Солар до Зорі, покращивши клімат планети? – засміявся Люм.

Аое сумно зітхнула, але швидко набула рішучості:

– Їхня віра в ці нісенітниці може стати нам у пригоді. Треба лише придумати, як пов’язати легенду про порятунок з їхнім сонцесяйним лідером…

– В мене вже є версія! – майже серйозно почав Люм. – Всі мешканці Східної Летазії мають бути на одному континенті з верховним лідером, щоб він міг врятувати їх від Зорі, до якої так необачно наблизив при народженні! – і астрофізик зайшовся сміхом.

– Досить, Люме, – невдоволено насупилась Аое, а тоді подумала і додала: – Хоча в цілому ідея досить непогана…

– Аое, не роби цього, – спробував зупинити її Те’Кар, але керівниця обсерваторії була налаштована занадто рішуче.

Колеги уважно спостерігали, як змінювалось обличчя Аое, поки вона мовчки вислуховувала відповідь, після чого зв’язок перервався.

– От тому ми досі не літаємо серед зірок! – нарешті, вибухнула вона. – Цивілізація, в якій досі існують країни з тоталітарними режимами, не може серйозно думати про космічний простір!

Астрофізики нічого не відповіли, а лише співчутливо подивились на подругу.

Останній день був теплим та ясним, а в другій половині обіцяв стати пекельно гарячим.

– Ще кілька годин – і все, – невесело сказав Люм.

Ніхто не відповів. Говорити нікому не хотілось. Здавалося, що всі тільки тепер почали усвідомлювати, що це насправді кінець. І кожен переживав це по-своєму.

Люм безперервно читав новини. Те’Кар розкладав на столі сотайську головоломку з дерев’яних кульок. А Аое малювала щось кольоровими олівцями.

– Ви не повірите! – озвався Люм, так, що всі аж здригнулись. – Летай евакуюють внаслідок сильних землетрусів. Ми виконали свою місію порятунку!

– Так, виконали, – сумно сказала Аое.

– Вдалий збіг, – не відводячи погляду від головоломки, прокоментував Те’Кар.

– А чому, до речі, ці вищі вирішили кудись відправляти нашу планету? – Люм в цей день був аж занадто активним. – Можна було її просто трохи відсунути, а потім повернути на місце…

– Тому що за дослідженнями наша Зоря стає нестабільною, – незворушно відповів Те’Кар. – І сьогоднішні спалахи – лише початок, далі вони будуть повторюватись. І ти це чудово знаєш, Люме...

– Добре, добре, – нетерпляче перервав астроном. – Але, давайте, принаймні вийдемо на дах. Вже недовго лишилося. То хоч наостанок споглядатимемо красиве видовище.

Ця думка всім сподобалась. Астрономи швидко зібралися, закрили робоче приміщення обсерваторії й попрямували внутрішніми сходами на дах.

В обличчя війнув теплий, але не надто сильний, вітер, і всі зітхнули з полегшенням. Дах вважався частиною обсерваторії, бо саме тут був розміщений основний сонячний телескоп. Навіть зараз його дзеркало, як величезне око, невпинно споглядало Зорю, не знаючи, що менше ніж за годину вона безжально спалить його.

Безтурботне місто досі кипіло життям. Астрономи мовчки споглядали залитий денним світлом рухливий мурашник, що невдовзі зникне разом з усією їхньою цивілізацією. Дах був особливим місцем для гурту обсерваторії. Тут святкували вечірки і усамітнювалися для роздумів. І тепер було дуже символічним, саме звідси споглядати кінець світу…

– Аое, я маю дещо тобі сказати, – неочікувано перервав тишу Те’Кар. – Я дуже поважаю тебе як талановиту астрофізикиню, і ціную як друга… – він зробив паузу, а тоді рішуче додав: – Але вже давно маю до тебе сильні почуття, що не пов’язані ані з повагою, ані з дружбою.

Аое вражено подивилась на високого мовчазного бріанця:

– І ти говориш мені це тільки зараз?

– Раніше це було б недоречно, – спокійно відповів Те’Кар.

– А тепер доречно? – не витримав Люм. – Молодець, хлопче, знайшов вдалий час!

Він хотів ще щось додати, але раптом почувся сигнал з планшета, котрий був з’єднаний з системами обсерваторії.

– Тільки погляньте на це! – вигукнув він. – Або у нас зламалося все обладнання, або з нашою планетою відбувається казна-що...

А тоді поглянув на Те’Кара і додав:

– Ой, вибач, я тебе перервав. Продовжуй…

– Я вже все сказав, – зітхнув астрофізик і теж занурився у вивчення сейсмічної активності.

– Цього не може бути, – Аое здивовано споглядала повзучі догори графіки. – Спалахи не можуть таким чином впливати на магнітне поле Солара.

– Щось відбувається всередині планети, – звів брови Те’Кар.

– Судячи з даних, її починає розривати на шматки, – розгублено додав Люм.

Вони ще якийсь час слідкували за божевільними показниками на екрані, аж раптом Аое відірвала погляд і тихо промовила:

– Почалося…

Ніхто більше не дивився на планшет, увага всіх була прикута до неба, яке ставало все яскравішим та яскравішим, хоча надворі був вечір і Зоря хилилася до обрію. Стало зовсім тихо, але здавалося, що наростає якийсь беззвучний гуркіт…

Аое підійшла до Те’Кара і взяла його за руку. Він обернувся, поглянув їй у вічі й ніжно стиснув тендітну долоню.

Яскравість неба стала вже такою, що боліли очі й шуміло у вухах. Та раптом з’явився інший потужний звук. Астрономи перевели погляд у напрямку океану, на березі якого розкинулось їхнє місто.

Там, майже біля обрію, виростало щось, схоже на здоровенну вежу. А через мить ця вежа запалала блакитним полум’ям і досягла неба. Ще за мить небо почало згасати, так, наче хтось прикручував яскравість Зорі. А тоді Зоря почала зменшуватись, аж поки не стала схожою на яскравий вогник на темному зоряному небі. Настала ніч...

І раптом стався спалах! Такий потужний, що в його яскравому світлі потонув увесь світ. Час зупинився, ставши нескінченним сяйвом. Здавалося, що це кінець, але Аое досі відчувала своє тіло і теплу руку Те’Кара…

Раптом спалах згас так само неочікувано, як і з’явився. А коли очі знову відновили здатність бачити, астрономи поглянули на небо. Над обрієм тепер сяяли дві зорі. Блакитний гігант і жовта зірка, що була трохи менша за їхню Зорю.

– Це що, нові зорі? – розгублено спитав Люм.

Всі вражено дивилися на обриси міста у незвичному жовто-блакитному світлі.

Те’Кар поглянув на Аое, яка досі тримала його за руку.

– Може, повечеряємо? – неочікувано спитав він.

– Чому ні, – невимушено всміхнулась Аое, але її щоки торкнув зрадливий рум’янець.

Вона перевела погляд на Люма і невпевнено додала:

– Хоча може…

– Та йдіть вже, – засміявся астрофізик. – Я дорослий хлопчик, якось без вас впораюсь. І в першу чергу з’ясую, скільки годин у нас тепер доба. Просто щоб знати, коли вас чекати...

Раптом забринів сигнал зв’язку. Люм вмикнув гучний режим.

– Пані Аое, до вас знову священник, – залунав спантеличений голос охоронця. – Каже, що хоче забрати священні тексти…

– Тікайте! – весело підморгнув Люм. – Я дам раду священним текстам!

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Наталя
11.02.2024 20:33
До частини "Нові Зорі"
Чудова розповідь! Динамічна і додає оптимізму. В наш час це дуже важливо мати надію на краще. Дякую, пані письменнице, за прекрасне оповідання.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Дар'я Гребельник
    12.02.2024 05:08
    До частини "Нові Зорі"
    Щиро радію, що сподобалось і розважило! Одна з ключових ідей була в тому, що в будь-якій ситуації може бути зовсім неочікуваний вихід)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Давидкін Микола (Ангелнік)
    11.02.2024 11:01
    До частини "Нові Зорі"
    Чудове оповідання! Найперше, що відмітив для себе - це власна атмосфера твору. Вона одразу занурила до подій, які нібито відбуваються на обраній автором локації, та водночас залишають навколо себе відчуття простору! Тобто уява малює не лише будівлю та приміщення обсерваторії, а місто у цілому. Маю на увазі, якби історія мала продовження, я би вже зміг відчути певний настрій світу у якому відбуваються події. Другий момент це гумор та окремо взяті деталі, що на мій погляд зокрема й створюють атмосферність. Про те, що текст дуже приємний у прочитанні наголошувати не буду, адже ті, хто знайомий із творчістю автора розуміють про що я, а нові читачі, певен зможуть відчути легкість та змістовність, яка закладена до нього. Моменти на зразок пропозиції пропити гроші, що призначалися на кінескоп, священик, який входить до приміщення з тубусами за спиною. Пробудження друзів, яке супроводжується відчуттям, що вставати зарано. Як на мене все дуже класно змальовано! Власне сама ідея з кінцем світу та пропозиція друзів, як саме можна провести ці останні дні. Спокій городян. Марш солідарності, взявши участь у якому, декому довелося б сидіти на стільцях. Загалом відчуття друзів-команди, якими є астрофізики. І звичайно сам задум із містом та його назва, яка натякає читачеві на його потенційну здатність. Ну й звісно тепла, чуттєва романтична сцена на даху. Мені дуже сподобалася ця пригода! Незвичний, цікавий задум та не менш чудова реалізація!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Дар'я Гребельник
    11.02.2024 12:16
    До частини "Нові Зорі"
    Щиро дякую за такий розлогий відгук! Радію, що сподобались і атмосфера, і ідея, і гумор. Ви точно мій читач :) Окрема дяка за деталі. Це важко переоцінити!
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Оксана Усенко
    01.07.2023 11:44
    До частини "Нові Зорі"
    Коментар видалено автором
    Ірина Ярошенко
    19.06.2022 06:45
    До частини "Нові Зорі"
    Про таке закінчення вони могли тільки мріяти, як же їм пощастило, я очікувала, що все закінчиться трохи інакше) Але оповідання чудове, життєствердне)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Дар'я Гребельник
    22.06.2022 04:38
    До частини "Нові Зорі"
    Іноді все може скластися на краще, навіть у самих безвихідних ситуаціях)) Щиро радію, що сподобалось! :)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Тарас
    19.07.2021 12:02
    До частини "Нові Зорі"
    Дуже несподіваний вихід з апокаліптичної ситуації: як в тому фільмі (Операция "Ы" ...) "Все украдено до вас", так тут "Все продумано до вас. Живіть!!!" Дуже сподобалось. Ба, сподобався стиль авторки.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше