Леквар

«Терміново! Терміново! Гучний скандал в академії магії Аданте! Вивісили результати екзаменів на першому поверсі. Лемірі Ліндер знову обійшла Різа Базота в рейтингу, зайнявши перше місце! Його фанатська база лютує і готує нову спробу покуситися на життя відмінниці! Чи вистоїть вона і в цей раз? Слідкуйте за новинами разом з нашою газетою!»

— Я їх всіх повбиваю!

Та сама Лемірі сиділа в столовій і розмахувала виделкою в повітрі, ніби маючи намір в будь-який момент комусь вдарити нею в око, і висказувала своє невдоволення. Єдине, що було добре — студентів зібралось не більше п’яти штук. Самі голодні, хоча вечеря була ще годину тому.

— Як будеш трупи закопувати — позви й мене, — розтягнулась в задоволеній посмішці Джіа. — Наступного тижня здавати реферат якраз на тему ґрунту при похованні. Блін, везе тобі, ти володієш земляною стихією, тобі буде легше.

Останню фразу дівчина вже пробуркотіла і надула губи, пригадуючи, що сама володіла вогняною магією, в силу своєї родословної. І вогонь один з найсильніших, і батьки, що закінчили свої академії з відзнаками. Одна тільки Джіа вчилась якось посередньо, а усе, що її цікавило на практиці — піти по стопах батька і стати кращим некромантом Налони, країни, звідки уся її сім’я родом.

— Ти не розумієш, — змахнула руками Лемірі. — Різ і так дивиться на мене, ніби я чимось проклята! Так, я краща за нього в навчанні, знаєте скільки я приклала зусиль для цього?!

— Знаєм, — покивала Джанет. — А я казала тобі, що чоловіки не люблять, коли хтось кращий за них хоч в чомусь. Виключення є, але це не стосується їхнього статусу перед іншими.

Джанні була єдиною з їхньої компанії, хто взагалі не відносився до некромантії. Дівчина, яка виросла серед ельфів, фей, інших німф, як вона сама, опинилась разом з дивними, ніколи не зрозумілими їй магічками. От тільки більше ні з ким не виходило спілкуватись настільки добре, як зі своїми сусідками. Тому другий рік поспіль їй приходилось вислуховувати подібні балачки.

— Слухай, Джанні, а ти ж теж володієш магією землі. Ви там на природоведенні нікого не закопуєте?

Ну от, знову.

— Ні, Джи, не закопуєм, — підтиснула губи німфа. — Я на хілера вчусь, а не трунаря.

— Та ладно, навіть не розчленовуєте нікого? — здивовано підняла брови Джіа.

— Це прерогатива некромантів. Це ви обожнюєте лазити по анатомії трупів, а потім ще й оживляєте, щоб вони вам служили.

— Ще скажи, що тобі не подобається Роберто.

— За півтора роки я звикла до цього сумного скелетика. Але я б відправила його нарешті у спокійне місце, а не змушувала безкоштовно на себе працювати.

— Джанні, він колишній демон, який повстав після смерті лічем. Для багатьох мерців це скажена удача служити некроманту. Особливо такому, як я!

— Ви мене сюди підтримати прийшли чи поговорити про Робі? — насупилась Лемірі, про яку подруги забули під час своєї розмови. — Я придумала, як вийти з цієї ситуації! Фінес, давай ти виставиш свої оголені фотки!

Джіа ледь не подавилась, одразу почала кашляти і зло дивитись на подругу. Пропонувати їй таке, та ще й звертатись не як звичайно, а по прізвищу. Та вона вб’є Лемірі при найближчій можливості. Можливо, якраз в той момент, коли та позве її закопувати чиїсь тіла.

— Прекрасно! — змахнула руками Джанет, косячи поглядом на ледь не гарчащу Фінес. — Перекривати один «скандал» іншим. Та ви найкращі маркетологи.

— Такі ж самі, як ці вітрильники — журналісти!

Лемірі пінгувала також непогано, коли потрібно було. Так і зараз схрестила руки на грудях і сиділа в позі переможниці з таким видом, ніби вбила мінімум сотню агріпій на просторах Святої Сенеї, куди ступати можна було тільки спеціальним загонам.

— Проти, — припечатала Джіа і покачала головою, через що її кучері весело повторили за нею. — Як ти собі це уявляєш? З чого мені виставляти свої оголені фото, які навіть ви не бачили?

— Зате їх бачив Сеніас, — гмикнула Джанет.

— Він це частіше наживо бачить, аніж на фото. Я йому від сили дві кинула і вже забула, якби ви не нагадали.

— Коротше, Ліндер, розслабся і просто живи далі, — Джанет схопилась за стакан, в якому змішали спіруліну, лимонний сік, перловий мох та імбир. — Різ би і так побачив, що ти на першому місці в рейтингу.

— Як ти п’єш цю гидоту? — скривилась Джіа, поглядаючи на подругу.

— Це тонізуюче. Усі з факультету природи його п’ють.

— А навіщо тобі тонус вночі? Ти спати не збираєшся?

— Та може досить переключатись на інші теми? — визвірилась Лемірі, знову привертаючи до себе увагу. — Ми зібрались тут, щоб поговорити про мене. Так, Різ би побачив — це одне діло, але зовсім інше — коли про це говорять на кожному кроці… Чому він не бачить моїх почуттів?

— Тому, що ти мовчиш?

— Тому, що він ідіот?

Одночасно і в один голос. Так, думки розходились, тому треба було вибрати щось одне, що точно підійшло б саме Лемірі.

— Думаю, обидва варіанта правильні, — кивнула Джіа і піднялась зі свого місця. — А тепер, якщо ви не проти, то я піду до Сеніаса. Я не п’ю ваші дивні напої, але мені бути в тонусі сьогодні вночі вкрай необхідно.

— Про це необов’язково розповідати, — насупилась Лемірі, кидаючи злі погляди в граючу бровами Фінес. — Особисто мені і так заздрісно, що в тебе є секс, а в мене ні.

— Тобі просто треба перестати мати вологі фантазії про деко-го, — закинула ногу на ногу Джанет. — Можу звести тебе з кимось, як і Джіа з Сеніасом. Хочеш?

— Та я краще втоплюсь, ніж почну зустрічатись з кимось з тих хнюпиків.

Джіа закотила очі. Лемірі постійно казала, що Сеніас надто хороший і добрий, такий увесь милий і пухнастий, ніби домашня тваринка. І називала його хом’ячком через трохи припухле обличчя.

— Святі жаби потойбічного світу, — розвела руками Фінес. — Так знайди шлях до Пангори і візьми в полон демона. І Різ видихне, бо ти перестанеш займати перші місця, і на одного демона в світі стане менше. Хоча ні, не чіпай демонів, вони нам дуже допомагають у війні з агріпіями і іншими монстрами.

Настала черга Лемірі закочувати очі, але спостерігала за цим вже тільки Джанет. І чому Ліндер пощастило закохатись в вогневика, якому вона взагалі була не цікава? Он та ж Джіа радісно зустрічалась з хом’ячком-Сеніасом і раділа життю.

Тільки чи потрібен комусь ще один такий Сеніас?

***

Розплющувати очі на ранок завжди було складно, навіть, коли здавалось, що точно виспалась. Не заважало ані сонце, ані стискаючі обійми Сена, які Джіа так обожнювала відчувати кожного ранку. Що правда, їй подобалось зранку дещо ще, але Фінес моментально скривилась.

Навіть згадувати те, що сталось вночі не хотілося.

— Сеніас Райнер, — хникала Джіа, ображено дивлячись на свого хлопця, — як ти міг кінчити просто через те, що задзвонив магофон?

Природник натягнув ковдру повище, щоб прикривала по плечі і нахмурився. Це ж треба було так облажатись!

— Таке стається, я перехвилювався!

— Ти чекав на дзвінок і боявся, що наберуть саме під час сексу?

Джіа не могла заспокоїтись, адже тільки почала входити в раж, коли все так несподівано закінчилось… дзвінком від його молодшої сестри. О першій годині ночі. І з яким питанням? Правильно, вона запитувала, куди брат дів її навушники, які буквально через тридцять секунд, поки Сеніас думав, куди він міг їх подіти і чи брав взагалі, знайшлись. Фінес би не здивувалась, якби та тримала їх прямо в руках в той момент і просто знущалась.

— Ні, просто це було несподівано!

Хоч з того моменту пройшло вже декілька годин, Джіа охолола і напруга тієї злощасної миті спала, але осад залишився. Тому Фінес, лежачи в його обіймах — в яких, до речі, не засинала, адже спеціально відповзала на інший бік ліжка, — не відчувала тієї радості, як повинна була.

Сеніас щось пробуркотів і притиснув сильніше, нагадуючи такою поведінкою, що він взагалі-то дуже милий і добрий, хоч і дурненький дуже часто. У кожного є свої мінуси, але з усім можна змиритись, якщо це не смертельно. А якщо смертельно — вбиваємо і робимо з нього слухняного мерця після чергового обряду. Хоча Робі образиться, бо тоді в нього з’явиться конкурент.

Джіа звела брови і підтиснула губи. Ніякий ідеальний вид сплячого Сеніаса не зможе вмовити її просто стерпіти те, що вона могла запізнитись на пару, а ще треба було добігти до своєї кімнати і прийняти душ. Навіть якщо хтось буде вмовляти, Фінес не погодиться.

— Сені, я хочу в душ.

Хлопець промуркотів щось нерозбірливо і розплющив одне око, намагаючись придивитись, знайти дівчину і зрозуміти, що саме вона від нього хотіла. Джіа розтягнулась в задоволеній посмішці, адже це виглядало максимально мило.

— Ще п’ять хвилин і підемо разом.

— Сені, — ще с посмішкою, але вже з претензією, — мені треба в свою кімнату. В свій душ.

Сеніас її почув і відпустив, але видно було, що йому реально це не подобалось. От тільки він ніколи не міг сказати їй і слова наперекір. Зате прокинувся вже точно, піднявшись на ліктях і дивлячись, як Джіа одягалась. Уся білизна та речі були ретельно складені і залишені на кріслі біля вікна. Фінес вже змирилась з цією звичкою. Жодного разу їхній секс не проходив без ретельної підготовки. Ось тобі і складені речі, і правильна музика на початок, і навіть презервативи дехто купляв на вибір, замість того, щоб просто скористуватись магією.

Зате він був нормальним, не оживляв мерців, не палив монстрів, не мав вибухового характеру, не розмовляв з нею із сарказмом. Навіть скандалів ніколи не влаштовував. Буквально, коли вони починали сваритись, одразу м’явся і просив пробачення першим. В цьому щось було. А ще це світило як мінімум однією нормальною людиною в сім’ї.

— Чому ти завжди так швидко тікаєш на ранок?

— Неправда, — покачала головою Фінес і підійшла назад до ліжка, щоб залізти і поцілувати хлопця. — Коли мені не треба на пари, а також по вихідних, я сплю поруч з тобою до останнього.

— І це буває до остраху рідко, — засмучено видихнув Сеніас. — Ти ж знаєш, що я люблю тебе?

— Так. До чого тут це?

— Мама хоче зустрітись з тобою на вихідних.

— Це вона дзвонила вночі? Ні, це була сестра. Правильніше сказати, це від неї ти чекав на дзвінок?

— Я розмовляв з нею перед цим і не знав, як тобі сказати, — зам’явся хлопець, опускаючи погляд. — Тому був дуже напруженим, вибач.

— О, нічим не краще.

Єдине, що не подобалось в Сеніасі — його сім’я. А точніше той момент, що їм дуже сильно не подобалась Джіа. Сестра шукала кожну найменшу дрібницю, за яку можна було б схопитись і вколоти якомога більш боляче. Мати тихо ненавиділа, але при усіх посміхалась в обличчя, культурно поливаючи словесною отрутою усе, що робила Фінес. Батько взагалі ігнорував, вважаючи себе вище за якихось там магів вогню та некромантії з Налони.

І яка різниця, що вони були однією з найстаріших сімей країни?

— Вона просила зустрітись з тобою в суботу зранку в якійсь пекарні. Сказала, що ти знаєш, бо це твоє улюблене місце.

Один тільки Сеніас просто вважав, що його дівчина усього лише щось не поділила з його сім’єю. Ось так — взяла і не поділила. Ну хто повірить в це лайно? Правильно, сам Райнер, добріша на світі душа.

— Святі жаби потойбічного світу, так і знала.

— Тільки при ній не треба про жаб і мерців, добре? — хлопець потягнувся за ще одним поцілунком, занурюючи пальцями у дівоче волосся. — Ти в мене прекрасна і я обожнюю твою цілеспрямованість і вірність сім’ї, але мамі дуже складно змиритись з моїм вибором. Тому, будь ласка, не кажи при ній таких речей. Принаймні поки що. Дай їй звикнути.

Ця жінка не звикала увесь минулий рік, і не збиралась цього ніколи не зробити. Сподівалась на це. Джіа же так і бачила, як вони с Сеніасом живуть окремо і бачяться з його сім’єю раз на рік. З її сім’єю, що правда, також. Але вони хоча б намагались вести себе ввічливо і не показувати Сену свою неприязнь.

— Обіцяю, любий, — натягнула посмішку Фінес і встала з ліжка. — А тепер, я пішла.

Сеніас проводжав поглядом, завжди, кожного разу, і це подобалось Джіа. Це був ще один плюс в скарбничку улюблених рис і звичок її хлопця. Тому вона виходила, посміхаючись, трохи колихаючи стегнами, ніби у якомусь фільмі і обов’язково під круту сексуальну музику в голові. Хіба не ідеально?

— Гей, Фінес, гарне плаття!

Один з хлопців, що заходили компанією в корпус, прокричав це. Джіа ніколи сильно не реагувала на такі слова, тільки посміхалась ширше і ніби кивала, тільки очима, ледь опускаючи повіки. Але саме зараз, не дивлячись на майбутню зустріч у вихідні з мамою Сена, в магічки був пречудовий настрій.

— Дякую!

— А під ним в тебе сьогодні яка білизна? Щось прозоре?

— Телепень, не так же відкрито! — зупиняв його друг, поки посмішка з обличчя Джіа сповзала.

Фінес моментально зупинилась і зробила те, що і завжди, коли її хтось бісив — клацнула пальцями. Моментально з тіні вийшов скелет, ретельно вдягнутий у звичайні джинси та сорочку, з однією тільки різницею від будь-кого — кістяними рогами і таким самим довгим хвостом, який відбивав ритм по підлозі кінчиком.

— Робі, розповіси, будь ласка, цим прекрасним магам — які, напевно, забули, що я можу зробити з них живих мерців, — в якій саме білизні я зараз.

Роберто коротко кивнув і пішов в сторону хлопців. Жодні крики не могли зупинити ходи Джіа, що тепер зовсім не відчувала радості моменту і взагалі щасливого ранку. І треба ж було якимось незрозумілим дебілам споганити їй настрій.

До кімнати Фінес дісталась без пригод і подібних підкатів від інших хлопців, яких зустрічала. Настрій не поліпшився ані граму навіть після прийняття душу, доглядових процедур і макіяжу. Навіть підбір одягу не викликав в неї дофаміну. Тому, коли двері відчинились і з’явився задоволений Робі, дівчина повністю зосередилась на ньому.

— Вони все добре зрозуміли?

— Знущаєшся над ними, як можеш, — покачав головою скелет. — Так, добре, але це не привід викликати мене і змушувати робити погані речі. Не забувай, я хороший демон і печуся про свою репутацію.

— Та ну? — здивовано підняла брови Джіа. — З якого часу? Минулого тижня твоя репутація тебе не хвилювала.

— Минулого тижня я не був знайомий з Сатті.

Фінес закотила очі. Вона і забула, що кілька днів тому один з некромантів познайомив усіх зі своєю новою скелетоподібною ельфійкою. В неї була на диво збережена більша частина тіла, чого Робі добитися міг тільки після багатьох смертей своїх ворогів, але вони з Джіа ще жодного разу не виходили на поле бою навіть з бринемотами, які вважались ледь не просто великими гризунами. Такий собі пацюк, тільки заввишки метра три.

— Нам не підходить Сатті, — покачала головою Джіа. — Давай знайдемо тобі когось краще, ніж вона.

— Поки ти когось воскресиш, як мене, пройде ще кілька років. А скільки вона буде повертати собі свою зовнішність? Та я ж помру швидше!

— Ти і так мертвий.

— Нагадувати про це необов’язково, — фиркнув Робі, схрещуючи руки на грудях.

Розмову було вичерпано. Кожен залишиться зі своєю думкою, хоча Роберто все-таки був правий. Джіа останнім часом взагалі не просувалась уперед, тому що майже не займалась практикою, тільки теорією. І, звичайно, це впливало на Робі.

— Ти не зміг повернутись по тіні? — засмучено і з провиною питала Фінес.

— Зате налякав декількох магічок з природнього, ще з факультету повітря зустрів приблизно трьох, — Робі задумався на кілька секунд, ніби пригадуючи, кого ще він бачив, поки йшов у кімнату Джіа. — Двоє хлопців з водного вирішили, що я дика нечисть, але я показав їм, хто тут хазяїн.

— Вибач.

— Йди вже на свою лекцію і дай мені виспатись, — махнув рукою скелет. — Знаєш, як я сумую кожного разу, коли ти висмикуєш мене з теплого м’якенького ліжечка?

Ну так, в труні сильно не належався, хоча та була максимально м’яка і комфортна. Робі постійно жалівся, що, напевно, не долежав, адже спина болить і кістки хрустять. От у всіх нормальні мерці — ельфи, люди, гноми, тварини, а в Джіа демон, якого вона випадково знайшла, коли лазила по цвинтарю в пошуках кращого варіанту. Хто ж знав, що він виявиться демоном?

Фінес вийшла з кімнати, перевірила в сумці, щоб були присутні усі потрібні книги — аж цілих дві на увесь день, — зошити, декілька скляночок з травами і мурашиними лапками, бо вони потрібні були сьогодні на практиці по зіллєварінню. Цікаво, навіщо їй ходити на ці лекції, якщо вона навіть не відьма?

В гостинній було тихо, а це означало тільки одне — Лемірі вже побігла на першу лекцію, а Джанет, скоріш за все, висипається. Тому Джіа зітхнула і вийшла в коридор з надією, що цей день стане хоч на крапельку краще, ніж ще годину тому, коли зустріла придурків.

Впевненість втрачалась максимально швидко з кожним кроком до лекційного залу. Студенти косились на неї, хтось присвистував, інші навіть щось викрикували, але знаходились доволі далеко, тому розчути не виходило. Фінес хмурила брови і відчувала дивну тривогу, ніби вже через декілька секунд зустрінеться з королівською агріпією.

Ну, приблизно така тварюка їй і закрила дорогу до кабінету. Прямо біля дверей до лекційної зали. Тварюку звали Одіна Райнер і вона була сестрою Сеніаса. І чого ця фіфа постійно щось хотіла від Джіа?

— Серйозно, як мій брат може зустрічатись з такою хвойдою?

Пухкі губи моментально скривились, ніби їй було максимально огидно навіть поруч стояти, а тут ще і говорити щось потрібно було. Джіа закотила очі. Невже хоч якийсь тиждень не може пройти без Одіни перед її очима?

— Що ти вже зробила, що мені розхльобувати прийдеться? — зітхнула Фінес, косячись на глядачів діалогу.

— Я? — безневинно похлопала очима магічка. — Ти сама зробила собі гірше. Як можна було виставляти оголені фото на основний ресурс академії?

Джіа в момент згадала вчорашню розмову з подругами, от тільки вони не бачили жодної, тому просто не могли зробити це від себе. Залишалось тільки розібратись, яким чином їх змогла дістати Одіна. Сеніас же не міг показати їй щось подібне? Ні, мозок в нього є в голові, та і голова на плечах мається.

— Не знаю, як ти це зробила, — видихнула Фінес, — але розплату можеш очікувати. Не хвилюйся, довго чекати не змушу.

Джіа зробила тільки кілька кроків, коли почула з якою гордовитістю гмикнула Одіна. Глядачі уважно стежили, ніби чекали, що розмова продовжиться, от тільки сестра Сеніаса відійшла зі шляху Фінес і демонстративно пішла в якомусь своєму напрямку. І як в неї тільки нахабства вистачало постійно робити якесь лайно по відношенню до дівчини брата, навіть якщо вона їй не подобалась?

— Гей, Фінес!

Дівчина закотила очі. Почути ще гидоту в свою сторону — перебір. Треба швидше заходити в лекційну.

— Тебе викликали до ректора!

І моментально почувся гомін з усіх боків, навіть з самої аудиторії, де Джіа помітила Лемірі, що сиділа з великими переляканими очима. Схоже, її також здивувала ця ситуація, але виклик до ректора це щось новеньке. До цього злого дракона боялись ходити усі, навіть відмінники, яким повинні були видати якісь медалі. Все одно намагались лишній раз нічого поганого не зробити, просто щоб не попастись в його лапи.

Фінес не слухала більше нікого, просто розвернулась і покрокувала у напрямку кабінету ректора. З третього поверху на десятий за допомогою магічного ліфту, з супроводом очей гнома, який не міг зрозуміти, що вона забула поза лекційним кабінетом. От тільки не наважувався запитати, бо увесь вид магічки казав тільки про те, що вона з радістю згадає усі свої навички некромантії. Тому і не питався, бо бачив емблему на мантії.

Десятий поверх зустрів тишею. Навіть секретарка кудись пропала, хоча зазвичай о дев’ятій ранку вона вже прямувала сюди з кавою і круасанами. Чортів дракон-естет, який обожнював дивні сніданки!

Хоча ні. Він тут ні при чому — хоча під гарячу руку зараз точно попаде, — а от Одіна коза драна! Як вона могла вичудити подібне?! До Фінес тільки зараз дійшло, що саме та зробила. Треба буде поговорити з Сеніасом і вияснити, яким чином фото попали до його сестри. І тут ще стоїть питання, потрібно подивитись що там за фотографії взагалі.

Джіа не стукала і не очікувала, коли її позвуть — просто відкрила двері і свого рота, аби набрати кисню, починаючи тираду. І застила стовпом. Рідіас Фейбл, ректор академії, сидів за своїм столом з закинутою головою на спинку м’якого стільця, з проявленими рогами, кігтями на пальцях і лускою, яка вже давно перейшла норми. Твою ж, йому в цей момент робили мінет!

— Святі жаби потойбічного світу!