Я - письменник

Струнка, плавуча, мелодійна ллється наша мова з вуст. І я, назвавшись письменником, віднині її охоронець. О, так, я знаю не тільки її, але моя душа належить тільки їй. Це моя зброя і мій найбільший скарб водночас. Без неї - я ніхто.

Це мова, виплекана в боях, це мова, котру так хотіли знищити, все більше й більше розквіта, і я просто заворожена її цвітом. Мені так хочеться її торкнутися, так хочеться постійно говорити нею...

А я і не мовчу. Пишу, пишу, поки рука не втомлюється... Коли ж втомилася уже рука, в думках виводжу я слова.

Я - письменник, я мову бороню. І крізь вогонь, і крізь пітьму з собою пронесу. Бо мова - це моя душа. Якщо ж я втрачу душу, ким я стану?