Бездушні люди
Ейджл сидів за великим, круглим столом та роздумував над життям, яке скоро зміниться і не в найкращу сторону. Він думав і вкотре проклинав долю за те, що народився королівським сином. І навіть не через те, що у дитинстві, зведені брати і сестра обзивали його “підлизою”, “королевичем”, “розумним ідіотом” та іншими прізвиськами не беручи до уваги те, що вони також були ними. Через те, що всі рішення крутилися навколо нього – майбутнього спадкоємця і всі люди у Раді не зважали на його бажання. Все було виключно для потреб держави. От і зараз, коли у країни серйозні економічні проблеми, як завжди пригадали про Ейджела, адже він може вийти заміж за одну, стару, але заможну королеву Евеліну III. Він боявся того, що його і правду видадуть заміж за стару каргу. Ні, ні, ні! Він бачив її лише один раз у житті. Згорблена стара весь час вказувала на “жахливу” поведінку дев'ятнадцятирічного хлопця та виховалого його, як мати, якою не була. Він не мав, ані найменшого поняття…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!