Сповідь одного закоханого серця

Це все із самого початку було однієї великою помилкою. Його світ був сповнений розваг, веселощів і розпусти; очікувати від такої людини клятв у вічному коханні означало брехати самому собі. Віддати своє серце тому, хто готовий розбити його на тисячі друзок при першій-ліпшій нагоді – те ж саме, що встромити меч у свої груди. Плекати у собі почуття до нього небезпечно. Любити когось, хто ніколи не полюбить тебе натомість, жорстоко. Це нищить тебе із середини, не дає спокою ні вдень ні вночі, і понад усе ти прагнеш позбутися цього тягаря, скинути його зі своїх плеч, аби він більше ніколи не ятрив твою душу. Проте іноді буває надто пізно.