Рекрутські і дємбєльські пісні ньютайпів.
1.
Обрії галактик палають вогнем.
Я не хочу нікому
ставити ногу на груди.
Я не хочу нікого у радості злій
вогнем всіх гармат вдавити у землю.
Але обрії галактик палають вогнем,
і висока Зірка на стягах
кличе нас в путь,
і попіл Терри б’ється у груди,
і серця наші в лавах б’ють в унісон,
б’ють у бузковому ритмі Візантії.
2.
Зоряний пил на чоботах.
Небо – вогнем розколоте,
Вогнем, що очищує золото.
Епоха здіймається – молотом.
Наші творці нас зрадили.
Болтера брязкіт – порадою.
Жахітні пророцтва – правдою.
Наші творці нас зрадили.
Палають галактик обрії.
Ворог стискає кільце.
Палають галактик обрії.
Смерть сміється в лице.
Гімном – номер зброї.
Істиною – статут.
Обрій – тріумф і воля.
Бузковий ритм – маршрут.
3.
Прощавай, моя люба, я тебе не побачу,
Ти тихенько молись про військову удачу.
Бо куди ми йдемо – нам і Лорд не скаже.
Там стара нам середній палець покаже.
Пам’ятаєш, до тебе тікав із казарми,
А сержант мені потім дрючком чистив карму.
Той сержант вже давно на мене не кричить –
Під чужими зірками його труп лежить.
А стрев’ятник над трупом як став кружляти –
То такий, що ніхто не зміг і назвати.
Прощавай, моя люба, я тебе не побачу,
Ти тихенько молись про військову удачу.
4.
І коли останнього ворога буде знищено – смерть
я повернусь до свого неіснуючого дому.
Буду ростити тютюн і курити люльку,
і думати про те, що в усіх своїх формах духовність
є боротьбою за вічність,
що невблаганну світову необхідність
все ж таки можна зламати об коліно,
і ще про те, що все і завжди повертається.
Що насправді зникнути може хіба що страх.
Перед сном я слухатиму бузкові ритми Візантії.
У своїх снах я танцюватиму на малинових зорях.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!