Его

Я прокинувся від того, що мене хтось трясе за плече.

— Вставай, Альфо, треба полювати. Сторож із тебе так собі. Ти заснув на посту, — промовив Гамма, схилившись наді мною. У його словах звучала критика, проте вираз обличчя був спокійним — він не виглядав сердитим.

Я озирнувся навколо, та нікого не побачив. Зовні панували сутінки, і я не пам’ятав, коли заснув. Пам’ятаю лише, що сидів біля входу в лігво, а тепер прокинувся від чийогось дотику.

— Де Бета і Дельта? — запитав я, остаточно пробуджуючись.

— Вони пішли на полювання, — відповів Гамма, махнувши рукою в бік густих хащів. — Тут дуже ворожа атмосфера. Наші костюми розряджаються швидко. За ті кілька годин, що ми спали, рівень заряду знизився до шістдесяти відсотків. Рослини, які ми назбирали, залишимо на потім — треба вполювати якомога більше тих зайців.

— Ага. Добре... — сказав я, кидаючи швидкий погляд на свій заряд: на дисплеї «Аналізатора їжі» сяяло число 66.

"Після останнього полювання заряд був 100%, — подумав я. — Гамма мав рацію: в атмосфері цієї планети є щось, що поглинає нашу енергію надто швидко."

— Давай швидше, бо якщо не знайдемо зайців, то помремо, — квапив мене Гамма і вже рушив уперед, до лісу.

Я піднявся, витягнув ніж і рушив за ним.

— Чому мене не розбудили, як тільки помітили, що я сплю? — спитав я, крокуючи за Гаммою крізь інопланетні джунглі.

— Дельта піднявся першим і вирішив тебе не будити, щоб ти відпочив, — відповів Гамма, вдивляючись у стовбури дерев. — Потім прокинулися я й Бета, й ми вирішили, що краще діяти планово. Коли вони пішли, я розбудив тебе, бо ти вже довго спав. До речі, як ви з Бетою не заблукали в цих хащах під час минулого полювання?

— Бета помітив, що великі дерева вкриті слизом з боку пустелі. Під час полювання ми йшли лицем до цього слизу. Коли знайшли зайця, повернулися спиною до нього. У пустелі побачили великий рів на піску, який залишив зореліт. Думаю, якщо дотримуватись цього орієнтира, не заблукаємо, — пояснив я. — До речі, зайці їдять цей слиз, тому варто шукати їх на деревах.

— Зрозуміло. Дякую за пораду, — сказав Гамма, вдивляючись уперед, але згодом знову рушив уповільненим кроком.

— Чому Бета не пішов зі мною? — запитав я після короткої паузи.

— Поки ти спав, ми вирішили, що краще полювати двома групами, щоб збільшити шанси щось знайти. Оскільки ти з Бетою вже полювали, у вас більше досвіду. Тож ми вирішили розділитися: я з тобою, а Дельта з Бетою.

— Ясно, — розчаровано промовив я.

"Мені подобалося полювати з Бетою. Він природжений мисливець і справжній лідер. Впевнений у собі, безкомпромісний, відстоює свою думку. Авторитет! Я б хотів бути таким, як він," — подумки розмірковував я, доки ми разом з Гаммою пробиралися крізь нетрі.

Хоча навколо росли густі хащі, ми могли бачити досить добре. Здавалося, що костюми допомагають нам адаптувати зір під постійні сутінки, що панували на планеті. Ми йшли вже кілька годин, постійно аналізуючи нові рослини. Але більшість із них були отруйні або неїстівні. Раптом я побачив зайця, що присмоктався до стовбура дерева на відстані кількох десятків метрів.

— Гамма, ходи сюди, — стиха покликав я його, вказуючи на зайця. — Бачиш? Он там, на дереві.

— Ага, бачу. І як його вполювати? — запитав він.

— Бета казав, що треба діяти швидко. Минулого разу я зволікав, і заєць утік. У нас є трохи часу, поки він відсмоктується від дерева.

Ми ввімкнули ножі й наввипередки кинулися до здобичі. Заєць, почувши нас, почав відриватися від стовбура зі звуком, ніби наклейку здирають із поверхні, але ми встигли. Я першим добіг і встромив ніж у його тулуб, за мить це зробив і Гамма.

— Одного разу вистачить? — спитав Гамма, дивлячись на ножа, що глибоко увійшов у здобич.

— Краще ще кілька разів. Щоб не втік, — порадив я.

Ми ще кілька разів ударили ножем, і заєць звалився з дерева мертвий. Гамма швидко розрубав тушу навпіл і кинув мені одну половину.

— Їж! — коротко сказав він і почав відрізати собі шматки, запихаючи їх до рота.

— А як же Альфа і Дельта? — здивувався я, вагаючись брати свою частину.

— У нас лише п’ятдесят відсотків, — відповів Гамма, продовжуючи жувати. — Треба їсти, щоб вижити. Вони теж повинні щось уполювати і підзарядитися.

Я більше не сперечався, взяв половину зайця й почав нарізати шматки. Мій костюм дійсно був на 53%. Після того як ми з’їли здобич, мій заряд піднявся до дев’яносто восьми відсотків.

— У мене дев’яносто два. А в тебе? — запитав Гамма.

— Дев’яносто вісім.

— Треба вполювати ще когось, про запас.

Ми продовжили полювання, і через кілька годин Гамма знову спіймав зайця. Після цього ми вирішили повернутися до зорельоту, адже не знали, наскільки далеко зайшли. Дорога назад тривала майже годину, і коли ми, нарешті, побачили рів, залишений зорельотом, то відчули полегшення. Дійшовши до лігва я побачив Бету, який доїдав половину свого зайця.

— Я з цим придурком на полювання більше не піду! — буркнув він, тицяючи пальцем на лігво.

— Що сталося? — спитав Гамма.

— Цей мудило, Дельта, думає, що він усе знає, — невдоволено пробурчав Бета, опустивши погляд. — Вказує мені, як полювати і що робити. Він мені одразу не сподобався зі своїми правилами. Старий зануда. Якби я був капітаном, ми б не опинилися на цій планеті!

— Спокійно, Бета, — сказав Гамма рівним тоном. — Нам треба залишатися холоднокровними. Я поговорю з Дельтою. Альфа, залишайся з Бетою, а я владнаю ситуацію.

Гамма зайшов до лігва.

— Бачу, полювання вдалося, — сказав Бета, киваючи на зайця в моїх руках.

— Ага, це вже другий, — усміхнувся я. — Першого ми з’їли одразу.

Бета нахилився до мене й тихо додав:

— Коли ми з тим придурком блукали, я пробував місцеві рослини, щоб підзарядити костюм. Одна з них має стимулюючий ефект — посилює слух, покращує зір, підвищує силу... Я назвав її «панацея». Спробуй! — він простягнув червоні листки.

Я просканував їх Аналізатором: «Їстівне».

— Не їж цього! — крикнув Гамма ззаду.

Я обернувся. Гамма й Дельта вже вийшли з лігва, обоє виглядали незадоволеними.

— Бета, як ти не розумієш? Це ж наркотик! — обурено сказав Гамма. — Дельта розказав, як ти жував це під час полювання, а потім почав гамселити дерево ножем, кричачи, що воно не втече! А там нічого не було! Коли Дельта намагався тебе зупинити, ти ледь не кинувся на нього.

— Мені здалося, що на дереві був заєць, — байдуже відповів Бета. — А Дельта почав репетувати, тож я вдав, що нападаю, аби він заткнувся. І знаєте що? Це допомогло. І я продовжуватиму жувати панацею, — впевнено додав він.

Дельта лише хмикнув.

— Та спробуйте самі, тоді зрозумієте, що вона безпечна, — наполягав Бета. — Вона додає сил і піднімає настрій. Ця рослина допоможе нам вижити тут! — і знову простягнув червоні листки Гаммі.

— Ти здурів? — розлютився Дельта. — Ми на чужій планеті, а ти ковтаєш якусь дурню, яка викликає галюцинації. Якщо ти з’їдеш з глузду, я буду першим, хто тебе зупинить.

— Старий маразматик! — буркнув Бета, запихаючи листки до рота.

— Тупий наркоман! — відповів Дельта і пішов до лігва.

— Щоб уникнути конфліктів, відтепер Дельта буде полювати з Альфою або зі мною, — вирішив Гамма. — А ти, Бето, будь обережний із цією штукою, ми не знаємо, чим це може обернутись.

— Ще пожалкуєте, що не послухали мене, — пробурмотів Бета, жуючи листки.

Мені страшенно кортіло спробувати червоні листки. "А раптом це зробить мене таким же крутим, як Бета?" — подумав я. — "І на полюванні мені б стало легше. Гамма вже вполював стільки ж зайців, як я, хоча ходив тільки раз, а я — двічі."

Гамма повернувся до лігва до Дельти. Настала черга Бети чергувати. Я трохи посидів поруч із ним, розмірковуючи, чи не попросити листків, але зрештою вирішив, що перед сном краще цього не робити. Тож я підвівся і пішов відпочити в хижку.