Его

Щодо схожості з "Білою кімнатою" я був правий, певні моменти прослідковуються, проте це жодним чином не впливає на ідентичність вашої історії. Щодо чоловіка, то добре, що він завчасно дізнався про свої проблеми і при великому бажанні зможе примиритись зі своїми "я". У вас вийшла чудова, в деякій мірі заплутана, проте все ж цікава історія.

Дякую за прочитання та відгук. Цікаво, тепер хочеться прочитати "Білу кімнату". А я думав я один такий оригінальний :)

Дякую вам за якісну історію. До речі, теж доволі оригінально, у вас це набуло більших масштабів.

Класна глава. Схоже, тепер Гамма стане другим Бетою. Шкода.

Фінал Вас здивує.

Оце у Бети мозок поплавило. Тепер точно ніхто не вибереться з тієї планети.

Чимось початок мені нагадав на "Білу кімнату" Марії Моргуліс, проте сумніваюсь, що тут історія буде розгортатись так само, як і там.

Не читав. Прочитав анотацію, думаю що зовсім не таке. Якщо дочитаєте, то розповісте, чи є схожість.

Добре.

За ідею +, цікаво, але трохи не вірю в їх психологію. Натхнення на наступні роботи

Читаю далі, бо інтрига тримає

Вітаю з марафону! Отже читається досить легко, можна сказати, на одному диханні. Не було такого, що я десь збилася чи щось таке, отже з синтаксисом в цьому оповіданні проблем немає. Не сподобався момент з роздачею імен за його певну штучність. Тобто сам діалог не виглядає натуральним. Зовсім не ясно, де знаходяться герої. Ну тобто так, біля корабля, бо один з них чіпав пісок, але чому корабель заморожений і чим саме? До чого тут температура зовні і як натиснути кнопку, коли корабель заморожений? Ну тобто або геть не логічно, або я щось упускаю. Якось задовго повторювалося одне і теж (тільки іншими словами) про памʼять. Я зрозуміла, що вони певні речі памʼятають, нащо це так багато разів мусолити? Так само і про костюми й заряд на них, дуже часто повторювалося, що коли костюм розрядиться — вони помруть. Але я це зрозуміла з першого разу. Читачі не дурні, не треба так часто одне і теж перебирати. З жарту про попісяли на корабель посміялася. Сарказм завжди доречний. Про «їстівне» теж смішно. Тексту ще не вистачає художності. Є опис подій, дій, рухів, але відсутня художність. Хоча б мазками. «Куски зайця» — шматки. Це з третьої глави після смерті Альфи.ʼ

Дякую за змістовний відгук. Кнопка на корпусі корабля. А корабель заморожений всередині. (Якось це доповню, щоб було більш зрозуміло читачу) Кусок теж українське слово, хай буде :) З художністю проблеми :) Над цим треба і буду працювати, але потребує часу. Дякую.

Так ооон воно що було)) Стежити за текстом мені назагал сподобалося, траплялися речі, які мені близькі (сама психологічна концепція 'его' особливо) і те, якими барвами грала у вас динаміка, котра й привела мене , власне, сюди, до останнього розділу. Але я не дуже люблю наукову фантастику, та й справді з перших розділів підозріло ставилась до часткової/повної втрати пам'яті гг, але менше з тим, за помилки от взагалі не хочу ніц говорити, бо за мене туть вже сказали чимало. Просто додам, що завше рада вас читати, хоч не пряма ЦА і рідко добігаюся/добрідаюся. Бажаю вдалих творчих робіт та успіхів, най продуктивно пишеться✍️✨

Дуже дякую за прочитання та такий приємний відгук. Особливо сподобалось, що Ви не моя ЦА, але деколи читаєте. А це вже успіх :)

Я таки правильно розгадала ваш задум й він дійсно цікавий, у мене був схожий, не зовсім, але віддалено, можливо, теж колись реалізую) Тож ідея - хороша, над виконанням, на мою думку, ще треба трохи попрацювати, зробити текст чіткішим, чистішим, в деяких місцях додати емоцій, бо в першій половині їх, на мій смак бракує, далі - краще) дякую та удачі!

"Дивно, але тепер у мене складалося таке враження, наче тепер ці листки ростуть усюди..."🫣 Щось треба з цим реченням зробити) Сподобалось, як ви описали бій й фінальна точка яскрава

Дякую. Речення переписав :) Сподіваюсь на краще :)

В цій главі ті ж проблеми, що й в попередній, треба добряче почистити від зайвих слів. "Я прокинувся від того, що хтось трясе мене рукою" - "рукою" можна сміливо прибрати. "Хоч його слова були різкі, вигляд його був спокійний..." - всього кілька слів, а двічі повторюється "його" та "був". І подібних моментів по тексту вистачає.

Я врахував Ваші зауваження і вже переписав першу та другу главу. Дякую.

Ця глава вийшла найбільш емоційною та переконливою, хоча трохи шкода, що "сторона" бети бере гору)

Перші 2 глави далися дуже важко. Діалоги виглядали штучно, здалося, що розмовляють не люди, а роботи, тому дочитала до кінця, щоб дізнатися ким були персонажі) Починаючи з третьої глави читати ставало дедалі легше, дуже сподобались динамічні сцени та описи божевілля. Сюжет цікавий, гарно закручений. Загалом, погоджусь з іншими коментаторами, які виділили проблеми з великою кількістю займенників, слів «був», «було», повторів та затягнутих глав на початку. В описах ви часто вдаєтесь до зайвої деталізації, візьмемо для прикладу карбасовий ніж. Коли читачі вже знають назву цього предмету, в сусідньому реченні можна використовувати просто «ніж», щоб не обтяжувати текст. Адже відомо, що інших ножів персонажі при собі не мають. Другий приклад: «Я витягнув цигарки зі своєї правої кишені…». Слово «своєї» тут зайве, всі розуміють, що персонаж навряд почне витягати цигарки з чужої кишені)) Те, що кишеня була права, в даному випадку не грає ролі для сюжету, цю подробицю сміливо можна опустити. В діалогах надмірна деталізація працює ще гірше, робить мову персонажів неживою, подібною до реплік штучного інтелекту. Якщо вам вдасться приборкати внутрішнього науковця-бюрократа, вийде чудовий динамічний текст, гарний сюжет ви вже маєте😊 Сподіваюсь, у спробі залишити щирий та корисний відгук, нічим не образила, та не перегнула у попередньому реченні з гумором😅 Перепрошую, якщо перегнула, не мала такого наміру🤗

Дякую. Зрозуміло. Завдяки таким авторам, як Ви знаю де треба попрацювати. Буде виконано :)

Вітаю! Мені ця глава видалась трохи затягнутою та рівною, малоемоційною. Є чимало повторів, засилля був/було, своїх/свої, ми майже всі тут цим грішимо, й треба пильнувати цей момент особливо уважно) Загалом, як на мене, текст ще потребує редактури, треба почистити зайві слова й, можливо, перекрутити деякі речення. Як от наприклад, я кілька разів перечитала, але так і не втотопала: "Житло вийшло у формі зрізаної трикутної піраміди з входом попри космоліт". Як це, "попри космоліт"? Це у значенні вздовж? Можливо, краще перефразувати, щоби не виникало питань. Трохи дивно на початку, що людина, яка щойно прийшла до тями, одразу відрізнила іншопланетний пісок від земного, але потім, в наступному абзаці герой відзначає неземний вигляд ще й хащів. Можна було, мені здається, написати все одним реченням: пісок, рослинність, дивний колір неба - все свідчило про те, що я не на Землі. Трохи важко сприймати довгі діалоги, через які ви все передаєте, можливо частину інформації можна видати малееесеньким інфодампом) Загалом, хочу відмітити, що мені сподобалась ідея. Й оці костюми, зайці, сама ситуація. Бета відверто дратував, але я розумію, що ви навмисно зробили всіх кардинально різними, і здається, я розгадала ваш задум, що має вийти в кінці))

Ого, який розлогий коментар. Дякую. Треба буде перечитати ще раз перший розділ і відкорегуаати його. Подумаю де впихнути інфодамп. Як то кажуть коментар довгий, а пропозицій ще більше :)

Буду рада, якщо коментар стане вам в пригоді)

Я зробила, як ви запропонували іншому читачу, прочитавши одразу фінал, і тут дійсно багато що стало на свої місця. Мені подобається ідея, хоча над втіленням є де попрацювати, щоб люди не кидали читання на половині шляху. Можливо, я таки повернуся до попередніх глав, бо ідея з его дійсно крута 👍

Вітаю! Помітила ще з попереднього марафону, що у вас є звичка дуже детально описувати тонкощі роботи усіх цих науково-фантастичних приладів через діалоги. Замість цього спробуйте «показувати» принцип їх роботи через дії. Так буде і цікавіше і натуральніше. Також в мене постійно виникають запитання в стилі «а це точно має працювати саме так?» Один з прикладів - що то за магічне число таке - 100? Чому саме 100? Хіба час не має залежати від того, як далеко в космосі вони зазнали аварії? Тим паче що герої самі не знають, що це за планета. І подібні питання в мене виникали постійно. Думаю, було б непогано пройтися по всім цим фантастичним моментам і ще раз обміркувати логіку в деяких з них. Втім сам твір непоганий, мені читається доволі легко, незважаючи на інформаційне перенавантаження в деяких місцях. Подивимось, що буде далі.

Дякую за відгук і коментар. Цей твір належить до таких, коли всі недоліки і дивні речі, які виникають на початку читання у кінці виявляються насправді дуже логічними і не дивними :) Колись мені бета рідер сказав, що твір треба читати двічі, щоб зрозуміти наскільки він крутий :) Бо перший раз йому він здався таким собі. Я йому вірю :)

Якщо це чийсь сон, то це буде "чітерство" хаха))

Перше, що кидається в очі - багато тавтологій. Надто довго описано, як герої підходили до гг, хіба для історії так важливо, хто з якого боку йшов? Як на мене, дещо дивно, що гг одразу звернув увагу на вік, описує усіх за віком, і найстарший герой робить те саме. Через це та інші моменти місцями складається враження, ніби герої думають однаково. Сказано, що знання про кнопку евакуації космонавтам "закладають". Одразу стало цікаво, як саме це роблять 🤔 Часом здається, що герої говорять не своїми думками, а ніби читають із підручника. Це робить діалоги менш природними. Загалом історія цікава, сюжет інтригує. Подобається, що у героїв є емоційність. Історія має потенціал.

Видно, що історію Ви не дочитали) Дякую за відгук.

Так, все ж, наукова фантастика - взагалі не моє)

Я полегшу Вам роботу прочитайте тільки останню главу :) Цього вистачить.

Прочитала, кінцівка сподобалась. Це пояснює, чому герої звертають увагу на одні й ті самі речі і часом мислять однаково. Хоча моїх думок щодо детального опису, хто звідки йшов на початку та фрази з підручника це не змінило. «проаналізувати ваше Его» - якщо усюди «вас, ваше» пишеться з великої, то тут не має теж бути з великої? (припущення, може у вас такий задум). Ще сподобалось, що його таки не взяли на ту роботу. По-перше, несподіваний не хепіенд, по-друге, ще б після такого його кандидатуру погодили)

Хороше закінчення)

О, то це був не кінець?

От закінчення проста айс!!! Супер! Дуже подобається! Замість коментаря я залишу трохи думок, що виникли внаслідок прочитання вашого твору. Режим виживання та режим звичайне життя відрізняються у людини надто разюче. Якщо людина хоче вижити, мусить чинити як потрібно, а не як кажуть їй рамки: закон, релігія, мораль. Шиука у трму, що опинившись знову у тепличних умовах, рамки повернуться. А від пам'яті нікуди подітися. Тому, на мою думку, в умовах відсутності рамок, потрібно орієнтуватися на єдиний внутрішній орієнтир: чи готовий ти жити з тим, що зробив заради того, аби вижити.

Фууу який жах, мені подобається!

Ось ця глава мені куди більше сподобалась за пепередні. Емоційно багата. І трохи, нарешті, зменшився акцент на різниці у віці.

Обожнюю цей підхід: митуація різними очима)) Вже тому варто почитати) Але мені не подобається гіперболізація ознак мислення відносно віку, хоча, певно, в цьому й ідея твору.

Надто різке введення в історію. Надто швидко з'являються думки при не земне походження піску. І взагалі... Піску? Ну небо ще можна сходу визнати незем5им. Але на Землі доволі багато видів піску. Текст потребує вичитки. І надто різкі і несподівані висновки прт втрату пам'яті. А чому разом з космонавтами не катапультувати їм припаси на сто годин? На рахунок кетонів - розумно, що на дезінтоксикацію організму йде якась клк енергії костюма, але тут краще пояснити, зо кетонові тіла це результат розпаду власнтх клітин. І що костюм, по суті, їстиме самих космонавтів, якщо вони не знайдуть чим годувати себе і костюм. Космоліт, але космольоту, космольотом. Твір цікавий з точки зору оригінальності. Дельта мені не подобається, але що зробиш)

Дякую за відгук. Цей твір, якщо не дочитати до кінця здається нудним і нецікавим. Але якщо його читати вдруге він стає набагато цікавішим.

Я пам'ятаю початок)) і все ж притримуюсь думки, що твір має бути достатньо цікавим і не нудним з першого разу, навіть якщо при прочитанні вдруге розкриваються нові деталі))

Коментар з марафону Твір вражає глибиною персонажів і емоційною складовою, але, на жаль, страждає від надмірної побутової деталізації. Часто автор занурює читача у повсякденність, що, хоча й додає реалістичності, іноді відволікає від основного сюжету.

3 глава і знову персонаж прокинувся, і це перше речення. Забагато акценту на побуті. Сама ідея твору цікава, не дуже зрозуміла, але на мою скромну думку твір слабенький. Ще є над чим працювати, бажаю вам успіху і наснаги.

Дякую за прочитання та відгук. Хмм, були люди яким дуже сподобалось, можливо соціальна фантастика не Ваше.... Акцент на побуті насправді дуже важливий, однак тільки після повного прочитання оповідання стає зрозуміло до чого це все :) Почекаю ще відгуків, якщо буде кілька таких відгуків можливо щось зміню. Дякую.

Так я не люблю фантастику і не дуже її розумію. Але оцюнювала не жанр, а як це написано. Про побуд я не так виразилась напевно. Персонаж спить їсть чи робить щось дві глави підряд, це може виснажити читача. Вони приходять за подіями та емоціями. Це не відноситься до одягу чи традицій, ст культури, яку можна показати через побутові речі. Тільки до тривіальних дій, поспав, поїв - це рутина.

Звісно я ж не остання інстанція, орієнтуйтесь по відчуттям, як писати і чи варто прислухатись. Бажаю вам наснаги.

Як на мене слово "рукою" лишне в першому реченні, наврядчи персонажа будуть трясти ногою. Іноді уточнення не потрібні. І знову ж таки є речення,дн слова варто перетасувати місцями. В мене та сама проблема є, але як то кажуть зі сторони видніше.

Вітаю, я з марафону. Перше що кинулась в око, це будова деяких речень, забагато "тут". Речення "Небо на планеті" варто спробувати перефразувати. Так саме "я був тут не сам, було ще кілька людей" можна більш коротко написати. З плюсів, початок інтригує,персонаж потрапив в якусь ситуацію і зразу інтрига.

Вітання з марафону! Фантастика — то якби не зовсім моя парафія, але може і мій відгук вам чимось тай пригодиться. Спершу про ідею. Як на такого непрофесійного читача, як я, то вона свіжа і гарно втілена. Про фінал здогадувалась майже відразу (обкладинка теж помогла, файна, до речі), але це ніяк не зіпсувало враження від читання. Наштовхує на думки про наших внутрішніх демонів, про важливість самопізнання і гармонію з власним "я". Дуже актуальна штука, як на мене. Про мову. Все ок, але іноді у вас трапляються помилки у відмінюванні сів: "Можливості костюма" — "можливості костюму", "Космоліт" в р. в. "Космольоту" правильно, а не "космоліта" (передивіться по тексту, повиправляйте, бо це слово є не в одному реченні, а "космоліта" — це тільки, якби ви писали про космічне літо, а не космічний корабель)))) Про стиль. Як на мене, то сухуватий. Бракує якихось кольорів, чи шо. Звикла до "живішого" письма. Але це питання смаку, тож на мої вподобання, мабуть не вартує орієнтуватися. Ще знайшла або ляп, або то я шось не правильно розумію. "Стовбури та гілки ми складали у вигляді трикутника, де однією з сторін була стінка космоліта (...) зробили інші дві сторони висотою у два метри і з дахом з гілок". Шо то за трикутник такий з трьома сторонами і дахом? Поясніть, будь ласка, бо не можу намалювати це голові. Загалом враження від твору непогане, хоч і не зовсім мій смак. Натхненнячка вам і гармонії з власним "я".

Дякую за "космольоту", я не знав, а автоматичний "граматиковиправляч" дуже вже хотів космоліта :) Про сухуватий стиль вже чую півроку :) Намагаюся це покращувати, але поки що не дуже виходить :) Трикутне житло: Основа: Спочатку вони знайшли кілька міцних стовбурів дерев і поклали їх на землю, утворивши трикутник. Стіни: Потім вони знайшли багато тонших гілок і поклали їх на стовбури, які вже лежали на землі. Такі гілки стали стінами їхнього нового житла. Ці стіни були не дуже високими, приблизно як зріст дорослої людини. Дах: Зверху, на ці гілки-стіни, вони поклали ще більше гілок, щоб утворився дах. Такі дахи часто роблять у лісі, щоб захиститися від дощу та сонця. Вхід: Щоб зайти всередину цього лісового будиночка, вони залишили невеликий отвір у стіні, поруч із космічним кораблем. Дякую за розлогий відгук.

А, то вийшла просто трикутна піраміда?)) То так і напишіть, а не ламайте людям мізки вашою геометричною камасутрою😂 А про сухий стиль, то, хз, може і не треба тоді його розбавляти, бо він, хоч і не сильно популярний, але має своїх прихильників. Це просто в порівнянні з моїм власним письмом так дуже контрастно виглядає.

Трикутна зрізана піраміда :) Дякую напишу, щоб людям краще було уявити.

На здоров'ячко😉 Сорян, якщо зарізко висловлююсь, просто вважаю вас досить "прокачаним" автором, з яким можна не "сюсюкатися", але якщо вам не комфортно — обов'язково кажіть про це.

Все ок. Нічого різкого у Ваших коментаріях не бачу. Певно занадто "сухий", щоб це помітити :)