Пісня вічного хаосу

Крук дивиться зблякнувшим оком

В безмежну безодню гріхів.

Учора, торік, і сьогодні,

Не бачив він інших шляхів:

Лише через зрадництва морок,

Безсилого гніву хребти,

У натовпі, де кожен ворог,

Від Фатуму не утекти.

Здригнеться розтрощений Всесвіт,

Назавжди порине в пітьму.

Крук знову на перехресті:

Скінчить чи почати війну?

Він дивиться оком незрячим

На мрії, розтоптані в прах,

Як демони стогнуть і плачуть

У смоляно-чорних серцях,

На люто-пекучу безвихідь,

Що душі людей огорта,

І каже він: синку, твій вихід,

Можеш злізати з хреста!

Я вдосталь майбутнього бачив —

У ньому надії нема.

Їх навіть святий не пробачить,

Не треба вмирати дарма!

Прикрашений плоттю та кровʼю

Стояти лишається хрест.

Відкинули грішники зброю

І вийшли на маніфест;

Тягнуть у небо холодне,

Кінцівок зогнилі прути,

Так статися мало сьогодні —

Облиш їх нарешті, лети!

Лети та не озирайся,

Позаду занепад і тлін.

Навіть не сумнівайся —

Ти вижити маєш один!

Про це каже давнє Пророцтво,

Безмежної мудрості плід:

Заглиблений міцно у скотське,

Хай згине ненависний рід!