Жага до життя

Моя ненависть до себе не має кінця

Або така довга, що сягає місяця.

І повертається назад.

І повернувсь стягує шию тугим вузлом

І вона така реальна, що і не скажеш, що це злом.

Злом реальності в якій я проживала.

Я намагаюсь розв'язати мотузку, але вона затягується ще дужче.

Очі сльозяться, усе темніє, смерть стає ще ближче.

А мене кошмарить думка, що мене це не лякає.

—————————————————————————

Я відчуваю холодну підлогу, неприємно поколює в спині.

Я підводжуся, потираючи голову, співчуваю своїй провині.

А на шиї залишки розідраної мотузки.