Оповідання про білих їжачків (робоча назва)

На вихідних Микола гуляв із друзями, приємно було нарешті розслабитися і відпочити після нудних шкільних занять. Друзів зі своєї школи та старшого Олексія з сусідньої вулиці він і так бачив часто, а от знайомі Олексія, студенти, приєднувались до них рідко. Цікаві хлопці і дівчата, в них завжди знаходились якісь цікаві теми для розмов. Хтось майстрував пристрої з мікроконтролерів, хтось розказував про любительські театральні вистави.

- У наш час багато відкриттів і винаходів вже зроблені, - казав Олексій, - можливостей багато, але ж ці можливості вже багато хто використав у минулому, і багато людей просто зараз теж ці можливості реалізують.

- Так, усі ці "фрукти, що низько висять", вони вже зірвані, відкриття майже всі зроблені, - підхопив Микола. Олексій покивав йому, він якраз відкусив бутерброд і запивав кавою з термоса.

- Отож, що "майже", - заперечила Марічка, - зараз ще й інформація більш доступна, в інтернеті можна стільки всього знайти.

Хлопці й дівчата продовжили розкручувати цю тему, але коли дійшли до реалістичних напрямків видатних досягнень, то вони виявилися не дуже обнадійливими. Списаний лазер в гаражі у Петра і математичні здібності Марічки. При згадці про лазер Петро трохи похнюпився. З минулого разу, коли згадували лазер, він так і не налагодив стабільну роботу приладу.

- Не переживайте, у нас все одно гарні шанси увійти в історію, - підбадьорила Марічка і хитро примружила очі, - Наш Микола може написати новий алфавіт, навіть новий буквар. Буде буквар з новою мовою, що буде в 10 легша у вивченні, ніж есперанто і тим більш англійська. Її прийме увесь світ, буде нова міжнародна мова!

Всі посміятися з цього жартівливого прогнозу, окрім Миколи. Той лише посміхнувся і відмахнувся.

Врешті домовились що наступного тижня Микола з Петром з'їздять за запчастинами для ремонту лазера, щоб нарешті довести його до пуття.

Поїздка вийшла майже буденна, була лише одна примітна подія на шляху назад. Яскраво червона спортивна машина стояла припаркована біля кафе. Петро аж зупинився, як вони підійшли ближче, і майже вирячив очі коли розглядав. Микола відреагував спокійніше, але навіть він трохи роззявив рота, дивлячись автомобіль зблизька. Той був не просто яскравого кольору, а ще й по-святковому блискучий, полірований, здавалося без жодної пилинки чи плямки бруду.

- От зроблю якесь відкриття з лазером, отримаю нобелевку і придбаю собі таку ж машину, - казав Петро, коли вони пішли далі. Він все ще перебував від враженням від побаченого, і постійно обертався, щоб ще раз глянути на машину.

- Тю, а власник якось простувато виглядає для такої машини, - здивувався Петро. Микола теж обернувся подивитись, і побачив як власник в простенькій курточці і з недбало підстриженою бородою сідає у авто. Виглядав він дійсно трохи простувато для шикарної машини, проте увагу Миколи більше зачепило те, що бородач виглядає дещо знайомо.