Тисяча і один день або Нескінченні історії (для старших)

Юність. Початок появи боязкого апетиту, що переростає у вовчий. Мрії про їжу, її боязкі, але наполегливі пошуки. При знаходженні їжі безладне, дике, хаотичне споживання без розбору, жадібне запихання руками, набиваючи повний рот, ковтаючи великими шматками, погано пережовуючи. Як наслідок - відрижка, головний біль (при їжі без "засобу від головного болю "- презерватива), зрідка інші хвороби.

   Зрілість. Формування смаків, пристрастей. Їдець стає гурманом. Приділяє увагу сервіруванню, оформленню та меню. Їсть не поспішаючи, з почуттям, сенсом, розстановкою. Майже всі їдці з часом, за рідкісним винятком, стають власниками розкішних ресторанів, чарівних кав'ярень, легковажних літніх майданчиків, затишних пивних барів, а також їдалень, закусочних, млинцевих, чайних, вареничних, розпивочних, і т. д., і т. п. Прикрашають їх дорогим антикваріатом, столовим сріблом і золотом, вітражами і кришталем, зеленню і драпіруванням, а також і скромнішими: пластиковими столиками, дерев'яними лавками, келихами і кухлями, рушниками і серветками. Володіючи цими храмами їжі, чоловіки регулярно влаштовують для себе ритуали поклоніння, бенкети, вакханалії, обіди, вечері, полуденники, вечорниці, але здебільшого нічники. Нерідко сухі сніданки нашвидкуруч. І це відбувається щодня, раз на день, три на день, через день, через два, раз на тиждень, з апетитом і пересичуючись. Зголоднівши, забігають у сусідній ресторан, кафешку, пивнушку. Крадькома втамувати легкий голод, після якого настає ейфорія, мрійливість, піднесений настрій, крила за спиною, відрижка, нетравлення, каяття, повернення до звичного меню, до своєї національної, рідної і милої кухні. Роки йдуть, і стіни храму-кухні вкриваються тріщинами, штукатурка сиплеться, обідня зала втрачає свіжість, мостини скриплять, але фасад ще довго зберігає свій привабливий вигляд після частих косметичних ремонтів, милуючи око свого господаря та інших зацікавлених.

   Старість. Часта відсутність апетиту вже не діагноз, а скоріше рецидив, що переслідує. Все приїлося, звичайні страви домашньої їжі рідко викликають інтерес, і тільки екзотика пробуджує легку зацікавленість, ненадовго. Під час прийому їжі чоловіки в солідному віці мляво колупають страву виделкою, або млявою виделкою. І тільки одна думка зрідка мучить: "Вже я не їдець".