На кістках Вавилону

Сонце покочувалось барханами, малювало химерні візерунки та тіні на нерівних пагорбах. Гаряче повітря струмилося поверх розжарених каменів, розрізаючи горизонт тонкими хвилями. Я прикрив очі від пекучих променів і подивився на руїни. Там, на самому краю крихких колон, які ховалися за пагорбами, щось було.