Електронні книги / #пустеля (13)
Жива
"Міа, не можна впасти від втоми... для сім'ї Мю це рівносильно смерті... Спіткнувшись прямо в центрі піщаної бурі, серед нескінченних битих посухою земель... знову вставай, знову рухайся вперед... Такий дух сім'ї Мю... Навіть якщо прийде день, коли татко не зможе бути твоїм щитом... обов'язково рухайся без зупинки... Це те, що дозволить тобі жити... Є тільки одне "але", моя прекрасна дівчинка... під цим широким небом тобі зустрітися хтось... обов'язково зупинись і кохай... Це зробить тебе живою!"
~Уривок із графічного роману "Уламок меча"~
~•••~•••~•••~~
Суховеї... Паляче сонце... Випалює до попелу нескінченний бій фраз...
Мікроскоп сотень очей... І гарячий... без життя... солоний пісок...
Вчили: впасти і здатися не можна... Є наказ!
Але знову пульс без рядків... як ритм порожнечі... у скроню... Ще крок, ще крок...
Гіркий присмак хваленого попелу... Кришталь сліз... Мрії струмочок
П'янко солодкий... Але дійсність як ляпас привида в дзеркалах...
Я себе прийняла... Поборола страх... Але чи є в цьому сенс? Це гачок?..
Бо лише на кілька хвилин не своя... я Його... і нехай тільки у снах...
Я бігла... Втрачала... Спалювала... крізь пустелю своєї душі... інших...
Хвилею порваних крил билася до борту корабля-міражу.
Був і буде шлях, яким треба йти... Не зійти! /Не буває вітрів ручних..!/
Але одне знаю точно... тільки з Ним... для Нього... пожвавлюю душу свою...
Вночі погляд на небо... Зірки теж у пустелі не сплять...
Через тисячі зим... пекуче сонце... урагани... грози... пісок...
Я бігла, не обертаючись... не зупиняючись... крізь рай оази та посуху пекла багать...
Не від себе... до Нього... туди, де в багряному світлі схід... Він - мій затишок...
~12•червня•2017~
Відеокліп можна подивитися у вкладці Буктрейлер.
...
Ралі
Життя нас звикло кидати з пекла у вогонь.
Там, де пісками зибучими спекотний тлін -
42 градуси... "Тільки душу не чіпай! Охолонь!"
Бо мені знову, плавлячись під сонцем, вставати з колін.
Нервом натягнутим швидкість кидає у "дикий гін"...
Блеф намалює оази-міражі.
Мені б ковток води... Мертва? Знову брехня, без змін.
Як мені доїхати до краю пустельної землі, скажи?
Ралі, де виграшу нема – там порожній п'єдестал.
Фарами-відблисками зірки висвітлять моє "де-небудь"...
У цій гонці з пісками я нескінченно шукав
Те, що вкрала пустеля... А, не турбуйся... Забудь.
~2017~
Кліп на вірш можна подивитися у вкладці Буктрейлер
...
Цілунок минулого
Забути - не пробачити...
Розсипано в ніч бездиханне суцвіття,
Змінено думу прийдешніх морів.
Сковані хвилі, за часом граніття,
Б'ються за мохи незнаних полів.
Зліплено зовсім далекі пустелі...
Хитається човен у тіняві сит,
А сонця несуть у найперші дуелі,
Збиваючи цифри несказаних літ.
А сонця несуть у сумні океани...
Тільки дванадцять найперше-годин...
І тішаться хмари, що знову із нами,
І плине ріка невгамовних перлин.
Супротив лишає невгадані ниви.
Човен колише все те, що живе.
Година лишає хвилину на зливи,
А води стікають...у ніжне старе...
04.09.2023
...
Пустеля
Кинь оком погляд короткий
У простори дикої пустелі,
Де вітри точать її корони
І тобі маршрути стелять
Серед мертвих велетів кістлявих,
Вічно тугою повитих.
На них ти можеш знайти славу,
Так і навіки в пісках спочити.
Загостри вуха свої приласкані
Недавнім світським віком,
Де шум і гам текли каскадами,
Але не в цій місцині дикій.
Тут вітри свистять аяти
На світанку, вдень та ввечері
Й мудрість надр летять сказати,
Б'ючись об темні стіни печери.
Відчуй, відчуй усім єством
Повітря складки бархатні,
Що при сонці смалять хлистом,
А вночі підземним дихають хладом.
Це твій шлях, дім й літа,
Повні болю, хворобами та кров'ю.
Але й ти готов хоч в небеса взлітать.
І ти вступаєш моторним і хоробрим кроком.
...
Міраж
В пустелі серед морю пісків
Сховався невеличкий острів життю
Вода там прозора і чиста
Дерева зелені, падає тінь.
Підійшовши ближче і гнів і печаль
Розірвуть твою душу від болю й страждань.
Зникло все вмить бо був то міраж.
...
все як завжди...
ані прощення...ні злості...
лише в серці біль і сум.
все як завжди, все так просто
в місті, безум де і сум,
де є кут глухий і темний,
випасають гуртом люд
(невиразний чути лемент
з невдоволення на лють).
а на стежці полиновій
вітер... - вітер поспитай,
чом промову слізно мовить
у печалі через край?...
і відлуннями над полем,
в небокрай стежина де
вітер сповідями болей
хитко в обрії веде...
...все так звично...і так просто!
стежка - риска, наче звій.
зліва, справа темний простір
і пустеля безнадій.
P.S.
що з віршем робить?.. - не знаю.
папірець в задумі мну,
в п'ястуку його стискаю
і... - в корзину швиргонув!
але враз прийшов до тями,
як почув падіння стук.
папірець дістав із ями,
смітника зім'ятих дум...
...
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦
«Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!»
Т.Г.Шевченко
... Детальніше