Вільна птаха

Скажіть, на милість, навіщо

мені те кохання?

Чи стану я вищою?

Чи отримаю я радість знання?

Скажіть, прошу, навіщо

між радістю й болем межувати?

Так мало треба, щоб кохати,

Але багато треба, щоб забути. Що?

Забути? Саме так,

піти, злетіти,

сміятись з серцем у такт,

і від тремтіння відпочити.

Забути про неспокій милий,

що пестив та колов водночас.

Розправити нарешті крила

і полетіти, настав мій час.

Настав мій час сказать «бувай!»,

і гору скинути з плечей.

Колишнє, прощавай,

Тепер мені вже не пече.