Мавпи (спомин)
Несподіваних подій у житті дуже багато, та є у мене одна пов'язана з власним сином п'яти років.
Підготовка почалася завчасно. Лежимо на ліжку. Я й кажу: завтра сину поїдемо у зоопарк. Там багато різних звірів, ведмеді, тигри, слоники, зебри..., і мавпи. Вони такі кумедні, плигають по клітці, кричать, дратуються з людьми ,а люди з ними, сміхота. Він все уважно слухав з відкритим ротом. Ще й малюнки йому показав.
Цілий вечір та ранок наступного дня розмови були тільки про них, багато запитань та багато відповідей. Оченята ті горіли в чеканні цікавої зустрічі. Коли жінка нагодувала одежу, він не зводив з неї очей.
Ми все тішились, скільки звірів, а таку цікавість саме до мавп проявляє.
Поїздка до Києва потягом, теж пройшла в чеканні зустрічі з мавпами, Дениско не зводив очей з вікна, а що, коли перший побачить ту мавпу.
І ось Київ, я посадив його на плечі, тому що людей на вокзалі було дуже багато, а на метро наче йшли всі хто приїхав. Почалася товканина, незвичний для сина галас, він пупотів у груди ноженятами, до поки не витримав і не закричав на все метро: мавпи!!! Всі хто почув засміялися.
- Все,- кажу,- в зоопарк можна не їхати:))
Возили так і мене колись, ми все слухали розповіді про тих звірів, що бачимо, та скільки не ходили по зоопарку, серце завжди тягло нас до мавп ...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!