Чортова кров!

Сталася історія ця 1659 року, в червні почалася. Вечоріло над Україною, над полем битви кружляли ворони. Окроплена червоним зелень трав змінила свій запах, від літньої свіжості не лишилося і сліду, замість того повітря наповнилося тим що не описати, можна лише самому відчути. Жорстока кривава смерть та миролюбна тиха природа, такі різні, і все ж змогли народити дитину що б'є в самісіньку душу, варто лиш глибоко вдихнути. Аромат якого не мало б бути, звичне діло для землі під небом Божим, звикнути майже неможливо. Ну, а якщо хтось все ж звикне і перестане мружитися щойно відчує його, то такій людині можна лише поспівчувати. В'їлася війна їй у самі кістки, в саме серце, рідною стала. Темний майже як смола, в хутрі короткому, з хвостиком козлячим походжав чорт між козаків полеглих...