Володарка води або таємничий ліс

Наомі була ще тою дивачкою, живучи біля лісового озера і маючи петролевий палац, в якому проводила увесь час, панянка неабияк боялася води. Хоча і володіла цією магією, яка їй передалася від бабусі.

Вона добре пам'ятала, той день коли народилася. Надворі вже увімкнув свою музику травень і дарував лісовому народові позитивні емоції: дзюрчання потічків, спів жайворонків і горихвісток, дзижчання бджіл і хрущів та легенький плескіт хвиль лісового озера. І саме під цю музику народилася Наомі.

Дівчина вслухалася у нові звуки, намагалася їх відтворити. Та саме звук озера її чомусь налякав.

— Це минеться, –мовила бабуся, от побачиш.— Просто їй потрібен час.

— Ой, не знаю, мамо, не знаю... Краще навчіть її магії.

— Добре, навчу. Допомогатиме тваринам і тим, хто потребує допомоги.

Наомі не чула цієї розмови, але була здивована, коли бабуся покликала її до палацу, до своєї комірчини.

Пам'ятаючи про страх онучки бабуся запроповала гру.

— Давай будемо вчити віршики?

— Давай, неабияк зраділо дівча. Адже вона дуже любила вивчати щось нове.

Бабуся читала Наомі вірші, казки, історії пов'язані з водою і тваринами. А дівчина, наче губка усе вбирала.

І от одного погожого дня, Наомі пішла до озера поспостерігати за птахами. Аж раптом дівчина побачила,як яструб намагається скривдити чайку. Забувши про усе, вона раптом почала читати вірш і бризкати водою.

Вода на її очах підіймалася все вище і вище, аж до самого яструба. Утворилася водяна спіраль,яка і збила кривдника. Яструб впав безсилий на пісок та й Наомі теж полишили сили. Вони лежали на піску і розмовляли, дівчина пояснювала яструбу правила поведінки, а він усвідомлюючи свою провину вибачився перед чайкою.

*****

Бабуся, яка вже пішла шукати онучку, побачила її лежачи на піску.

— Що сталося?

І Наомі усе розповіла про яструба і чайку. А потім запитала:— Чому в мене немає сили? Що зі мною?

— Твоя сила вичерпалася, коли ти робила водяну спіраль.

— Зрозуміла. А де живе моя сила?

— У твоєму волоссі, а точніше, в цих кісках. Адже недарма я їх тобі стільки років заплітаю.

Наомі узяла до рук кіску і пильно її роздивлялася, нібито нічого немає, а сили повертаються. ” Магічна зачіска ",–подумалося їй, але вигляду не подала.

Наомі пишалася цим даром, що саме таким чином, може комусь допомогти.

А страх свій— вона обов'язково колись переборить і допоможе у цьому таємничий ліс…