Втеча з острова панд

Я сидів на березі і спостерігав за поплавком. Погода стояла просто дивовижна. Яскраво світило сонце, неподалік квакали жаби, перед очима раз у раз проносилися бабки. Це було моїм улюбленим і, по правді казати, єдиним місцем, в якому я рибалив.

Ні, я не з тих завзятих рибалок, які закуповують десятки різних вудок, навішують на них сотні пристосувань і маючи два десятка різновидів наживки рушають на тихе полювання. А потім, сидячи біля багаття на березі якої-небудь річки або озера, хваляться своїм уловом, намагаючись розвести руки якомога ширше. Я просто люблю тишу і спокій. Вірніше, полюбив їх нещодавно.

Давно вже відійшли в небуття часи моєї відчайдушної молодості, пройшли десятиліття з того часу, як я відразу з мрійника, безтурботного юнака перетворився на серйозного, впертого, жорсткого, а часом навіть занадто жорстокого чоловіка. Так буває. Напевно, правильніше сказати, що так є! З долею не посперечаєшся, з нею не домовишся і не ухилишся. Якщо їй це потрібно, вона зламає тебе швидко, безжально, без права на апеляцію і не слухаючи ніяких твоїх доводів або умовлянь.

Зараз вже не вистачить пальців, щоб перерахувати роки, що промайнули з моменту закінчення моєї реабілітації, не скільки фізичної, скільки моральної, адже саме цей момент я вважаю днем свого третього народження. Більше тридцяти років. Хоча добру половину з них я все ще чогось боявся і чекав, що доля піднесе новий виток випробувань, а по справжньому щасливим і вільним від придбаних фобій став лише вісімнадцять років тому.

А ось і воно, моє щастя, тільки згадай.

У правому верхньому кутку, на самому кордоні видимого огляду, заблимала жовта іконка пошти у вигляді конверта.

Я знав, хто це був. Хто зараз намагався порушити ідилію мого повного возз'єднання з природою. Тільки у цієї людини була можливість написати мені в ті години, коли я рибалив, на всіх інших я ставив повне блокування. І вже якщо моє усамітнення посміли порушити, привід повинен бути виключно важливим.

Подумки давши команду відкрити лист, я побачив лише два слова:

«Увімкни чат».

Схоже, сталося дійсно щось неординарне. І як би не хотілося залишатися в своєму тихому і відокремленому маленькому світі, подумки викликав вікно налаштувань, заліз у вкладку голосових чатів та активував запит на відкриття каналу голосового зв'язку.

– У мене проблеми! Великі проблеми! Мені терміново потрібна твоя допомога!

Тишу прорізав різкий, майже зірвавшийся на вереск голос моєї доньки. У свої вісімнадцять вона була повністю самостійною дівчиною, цілковито спроможною постояти за себе, і така поведінка була їй зовсім не властиво. Мабуть, трапилось щось дійсно надзвичайне.

– І тобі привіт, доню. – відповів я максимально привітно.

– Вибач ... Я зовсім розгублена ... Я просто ... розумієш ... Зараз я візьму себе в руки. – і, зробивши глибокий вдих-видих, вона продовжила вже більш спокійно. – Я на респі біля «Храму Скорпіда», що в «Диких степах», зі мною Усшастий і Громовик. Нас тут затисли. Є ще духи, але це випадкові, затисли саме нас. Злили, коли ми фармили третій зал храму, і тепер тримають на респі ...

– Стривай. – довелося перервати потік непотрібної мені інформації. – Гадаю, що ти викликала мене не через пару трійку ПК, вирішивших на вас підзаробити. Тому давай ближче до справи, чітко і по суті.

– Вони з «Тіні». Дев'ять осіб, рівні від 190 до 210, у старшого групи нік Мачо з трьома питаннями і срібною короною. З огляду на мій рівень, він не нижче 250-го.

– А тепер дай мені відповідь, куди ви влізли з Вухатим і цим вашим Громовиком...

– Усшастим ...

– Не перебивай! Чим ви насолили «Тіні», що за вами послали посилену паті на чолі старшого офіцера, котрий як мінімум в ходить до їхньої ради?

– Їх всього дев'ять.

– Десять! Повна десятка, просто останнього ви ще не бачили. Швидше за все, страхує групу з інвізу. А тепер скажи нарешті, що вони від вас хочуть.

– Цей їх Мачо, він «Збирач сердець», і потрібно їм від нас тільки моє «так».

– Чекай. – кинув я, вже відключаючи чат.

Знову заліз в налаштування. Розблокував повідомлення і, відкривши групу з позначкою «Свій рейд», дав розсилку усім учасникам:

«Через 30 хвилин чекаю в таверні».

Вказувати назву таверни і локацію її знаходження сенсу не було, ми завжди збиралися тільки в закладі «Смажене порося».

* * *

Швидко зібравши свої речі, дістав сувій телепорту і відправився в свою особисту кімнату в таверні «Смажене порося». Рівень настрою швидко наближався до критичної позначки, тому, що б не начудити зопалу, спочатку треба було все зважено обміркувати.

«По-перше. Вирішувати проблему доведеться самим, з правилами ознайомлені усі. Підписавши угоду з адміністрацією, ми взяли на себе зобов'язання цих правил дотримуватися, якими б неправильними на наш погляд вони не були. Так, з точки зору моралі Мачо був не правий, але правил гри він не порушував, з цим треба змиритися».

Скинувши свої нехитрі рибальські пожитки просто в кут кімнати, потім розберу, я відкрив двері і почав спускатися в загальний зал таверни.

«Друге. Маючи рівень 250+, Мачо, звичайно, був серйозним супротивником, та ще й з підтримкою посиленого паті, але і я не хлопчисько, вірніше, граю далеко не перший рік. Всі мої ігрові друзі –досвідчені гравці і завжди готові розпочати бійку і з більш сильнішим супротивником. Одже, проблем із тим, що б поставити на місце знахабнілого гравця, я не бачу».

Я завжди знав, що як тільки дочці виповниться 18, її персонаж в грі отримає досягнення «Доросле життя», попросту кажучи, зможе займатися віртуальним сексом як з НПС, так і з гравцями. Але це спрацьовувало тільки з обопільної згоди, ось для чого Мачо і було потрібно «так». Досягнення «Збирач сердець» відкривалося гравцям, які переспали з представниками протилежної статі десяти ігрових рас, і давало непоганий бонус до репутації з усіма НПС жіночого роду цих рас + 10% до репутації, і +10 од. прихильності богині любові Зефи. Після отримання досягнення, кожна наступна зібрана раса давала + 2% репи і 2 од. блага відповідно.

Повірте, це далеко не саме незвичайне досягнення з тих, що є в цьому світі, та й зазвичай збирачам сердець не доводиться вдаватися до таких ось методів. Заковикою було те, що моя донька мала персонажа унікальною раси, таких за всі роки гри з'явилося не більше двох десятків, бо створити його неможливо, а можна отримати тільки як досягнення в грі. Ті, хто його отримав, прагнули швидше укласти ігровий шлюб, так як однією з умов отримання збирача, було:

«... зараховуються тільки відносини з партнером, які не перебувають в ігровому шлюбі!».

Прокручуючи все це в голові, я спустився до залу. Народу майже не було. З двох десятків столів зайнятий був тільки один: парочка гравців, обидва приземкуваті гноми рудокопи 78 і 79 рівнів, пили пиво, погладжуючи свої густі руді бороди. Два великих стола в глибині залу під балконом другого поверху були порожні, і я, кивнувши господареві таверни, що хазяйнував за стійкою, пройшов і сів у крісло біля одного з них. Центр його прикрашало вирізане прямо в цільнодубовій стільниці зображення черепа в сітці оптичного прицілу. Так, саме в крісло, так як навколо цього столу стояли не лавки, а зручні дерев'яні крісла.

«Третє. Найбільша проблема була в тому, що цей Мачо походив з альянсу «Тіні», що входив в ТОП-20 і вміщував в собі близько 30ти кланів, один з яких, судячи зі срібної корони, Мачо і очолював. Географія цих кланів охоплювала всю населену територію гри Infinitum на всіх її 5 континентах. Спеціалізувалися ці клани на замовних вбивствах, набігах і крадіжках. Зв'язуватися з ними у відкритих конфліктах було дуже небезпечно, бо вони ніколи не грали в відкриту, вважаючи за краще діяти приховано. Били ззаду, особливо не світилися, залишаючись в тіні. Саме за це такі клани і стали називати Тінями, а коли вони об'єдналися в альянс, питання з назвою навіть не постало. При цьому в ролі найманців вони виступали як в кланових, так і у фракційних війнах, зазвичай працюючи на обидві протиборчі сторони».

– Що бажаєте, майстер Німуле? – голос господаря таверни вивів мене із задуми.

– Принесіть барильце вашого фірмового пива, майстер Грейх. Та принесіть будь ласка на стіл наші кухолі. Решта незабаром теж підтягнуться. – відповів я шинкарю і знову занурився в свої думки.

НПС з ніком Грейх попрямував в сторону дверей до підсобного приміщення, а в таверну ввалилася група гравців усіх мастей і кольорів. Хоча, напевно, правильніше сказати – всіх рас і класів. Людина-воїн, ельф-мисливець, два орка-наїзника, демон-пожирач, дівчина-маг, трійка ельфіек і навіть рептилоїд. Приміщення відразу наповнилося сміхом та гомоном.

– Вина, пива і якомога більше закусок. – кинув воїн в сторону стійки і попрямував в мій бік.

– Перепрошую, – це вже було до мене. – ви не могли б поступитися нам цим столом?

Перенаціливши погляд з трійки ельфіек на стоячого поруч воїна, я, перш ніж відповісти, оглянув його. Людина-воїн, рівень 153, одягнений в повний сет срібного стража, клан «На варті», як і вся група, крім ельфіек. Рівні – від 90 до 120, а ось ельфійки мали рівень 50. Цей воїн явно був у них за лідера.

– Сьогодні у моєї сестри з колежанками випуск, і нам хотілося б відзначити цю подію. Вона фанатіє від «Вільних стрільців» і знає, що в цій таверні знаходиться стіл з їх символікою. – кинувши погляд на череп, він знову подивився в мої очі. – І їй дуже хотілося посидіти саме за ним.

– Як господар цього закладу я ...

– Не потрібно, майстре Грейх. – перервав я господаря таверни.

– Розташовуйтеся. – звернувся я вже до воїна. – У залі багато місця і я з задоволенням займу пустий стіл.

Я встав і попрямував до одного з шестимісних столів якнайдалі від входу.

– І чому ніхто з вас не став таким милим звірятком? – капризно надула губки одна з ельфіек. – Все б вам гори м'язів та мужні обличчя непробивних героїв, ніякої мімішності.

Далі їх розмову я не слухав…

* * *

Мою увагу привернув чоловік, який спускався з другого поверху. Він був одягнений як справжній мисливець, тільки без звичного для їх класу лука. Замість нього за спиною був закріплений арбалет. Спустившись в зал, він провів здивованим поглядом компанію молоді за столом з черепом і сів навпроти мене.

– Схоже, хтось сьогодні не в настрої. Раніше ти б цього срібного хлюста розмазав по стінах разом з усією їх зграєю. – прозвучало це, як докір.

– Настрій дійсно паршивий. А ці, – кивнув я в бік молоді, – нехай порадують супутниць. Все-таки не кожному випускнику випадає можливість посидіти за столом «Вільних стрільців».

– Я так розумію, що питати, навіщо ти нас збираєш, безглуздо, все одно не скажеш, доки не зберуться всі? Щось вже замовив? – почав сипати питаннями мій співрозмовник.

– Поки будемо чекати інших, промочимо горло пивом, зараз майстер Грейх принесе свого фірмового. – відповів я, переводячи погляд на двері таверни, в які в цей момент увійшла незвичайна парочка.

Пара мінотаврів. Деякі завзято називали їх тауренами, проте я все ж вважав за краще мінотаври. Бо це були люди, нехай і дещо більші і вищі звичайних, з головою бика, але не гуманоїди з головою бика і копитами, тіло яких вкрите шерстю.

Увійшовши, вони зупинилися в нерішучості, втупившись у галасливу компанію, а після, обвівши весь зал поглядом і помітивши нас з мисливцем, попрямували до нас нашого столу.

– Привіт, хлопчики. – промовила жінка-мінотавр і присіла за наш столик. Її супутник мовчки кивнув нам і теж опустив своє потужне тіло на лавку поряд з подругою.

– Ваше пиво. – до столика підскочило юне створіння, дочка майстра Грейха. Виставивши на стіл два глечика з пивом і кухолі з вигравіруваними на них черепами в колі прицілу, дівчина збиралася тут же піти.

– Принеси мені пляшку ельфійського рубінового лікеру, миле створіння. – гаркнула офіціантці мінотавр. – Пиво – це для незграбних селюків, нам же, милим і ніжним створінням, більше підходить вишуканий смак ельфійських лікерів.

– Чарівним і ніжним? – заревів на всю залу громовий голос мінотавра. – Та ти даси фору більшій половині мечників королівської гвардії в рукопашній сутичці. – Уклав він.

Ми з мисливцем тільки посміхнулися. Ця пара мінотаврів була нерозлучна з тих пір, як ми вперше їх зустріли, і при цьому вони примудрялися кожен день по кілька разів посваритися і не минали жодного випадку, що б не підколоти одне одного. Ось і зараз в очах жінки-мінотавра блиснув вогник блискавки, і бути нам свідками нової сварки, якби не шум і гуркіт за дверима в підсобку таверни.

Майстер Грейх кинув на стійку ганчірку, якою полірував і без того ідеальну стільницю, і репетуючи, швидким кроком попрямував на звук шуму.

– Я ж попереджав тебе, дрібний злодюжка, не ставити своїх поганих міток в моєму закладі! – кричав господар таверни. – Оплати кімнату, як всі пристойні жителі, і переміщайся до неї, скільки тобі заманеться.

«Ставлення майстра Грейха, господаря таверни «Смажене порося», до клану «Вільні стрільці» зменшено на 2. Поточне значення 84»

Системне повідомлення прийшло мені і моїм товаришам одночасно. Посмішки сповзли з наших осіб, заповітної позначки в 85 очок відносин і статусу довіри ми домагалися більше шести місяців. А господар таверни тим часом в шию виштовхав з підсобного приміщення хафлінга. Уявляю, яке у майстра Грейха особисте ставлення до цього полурослика, якщо нейтральний НПС застосовує до гравця фізичну силу.

– Не потрібно так сильно нервувати, майстер! – майже прокричав винний. – Ну хіба я міг припустити, що саме це крісло виявиться замкненим в комірчині?

Жваво діставшись на своїх коротеньких ніжках до нашого столу, хафлінг як ні в чому не бувало за стрибнув на лавку, налив собі пива і пригубив напій.

– Вічно він до мене чіпляється ... – почав він звертаючись до нас, але був безцеремонно перебитий.

– Хто сплатить збитки, майстре Німуле? – Грейх вже стояв біля нашого столу і його погляд не віщував нічого доброго.

– Які ще збитки? – спробував обуритися полурослик.

– Помовчи. – кинув я йому і, повернувшись до господаря таверни, повів далі. – Прийміть наші щирі вибачення за завдані незручності, майстер Грейх, і дозвольте відшкодувати всі збитки, пов'язані з цим прикрим інцидентом з рахунку нашого клану. Так само смію вас запевнити, що не далі ніж завтра присутній тут гравець Прудкий винайме у вашій таверні особисту кімнату терміном щонайменше на рік.

– Тільки з особистої до вас прихильності, майстер Німуле, я готовий піти на таку пропозицію. Але що б таке не повторилося, цей паршивець повинен протягом тижня кожен день не менш години колоти дрова для потреб цього закладу.

– Я готовий оплатити рахунок негайно. – потрібно було якомога швидше закінчувати з цією подією. Тому я ладен був погодитися на будь-які умови.

«Майстер Грейх вимагає сплатити 200 монет золотом за заподіяні його закладу збитки».

«Провести оплату з особистого рахунку: так / ні?»

«Здійснити оплату з рахунку клану: так / ні?»

«Здійснити оплату з рахунку майстерень: так / ні? »

Провівши необхідні маніпуляції і проігнорувавши системне повідомлення про підтвердження оплати, я знову підняв очі на господаря таверни.

– З вами завжди приємно мати справу, майстер Німуле. – виніс свій вердикт майстер Грейх, і, розвернувшись, попрямував в сторону підсобки, в якій копирсався хтось із його помічників.

«Ставлення до вас майстра Грейха збільшилася на +1. Поточне значення 92»

«Ставлення майстра Грейха, господаря таверни «Смажене порося», до клану «Вільні стрільці» збільшено на 1. Поточне значення 85»

Подумки подякувавши господарю таверни за відновлену довіру до клану, я знову повернувся в реальність і, здається, вчасно – руки мінотавра з червоними від злості очима тяглися через стіл до горла хафлінга.

– Залиш його, Мінвіс. – звернувся я до мінотавра. – Будь-які невирішені питання і конфлікти прошу залишити на завтра. Я запросив вас зібратися не від нудьги.

– Добре. – руки мінотавра завмерли за декілька сантиметрів від шиї хафлінга. – Але я весь тиждень буду стежити, щоб цей недоумок не філонив під час відпрацювання.

В очах полурослика читався біль. Схоже, він був готовий отримати прочухана один раз і сьогодні, ніж тиждень рубати дрова під наглядом Мінвіса.

– Де решта? – запитав я, звертаючись відразу до всіх.

– Віскарікус, як завжди, в шахтах, але на зв’язку, і переказував, що підписується на будь-яку авантюру, буде готовий стрибнути за сигналом. – чітко відрапортувала Мінвілетта, наша шаман-мінотавр. – У Захілятора чергування в реалі, але він готовий слухати і при необхідності зануритись у гру.

– Добре, тоді ставлю купол і включаю голосовий чат. – далі я переказав те, що почув від дочки.

– Якщо є ідеї та міркування, що можна зробити в цій ситуації, висловлюйтеся.

– Так наваляти цьому Мачо по п'яте число, повисить пару годин на респі, подумає. – заявив Віскарікус, наш гном-рудокоп.

– Вам, хлопчикам, тільки дай побитися. – Мінвілетта, як завжди, поставила під сумнів найпростіший, але в більшості випадків дієвий варіант. – Судячи з інформації, що я знайшла на цього Мачо, він глава клану «Разючі в серце». Клан створений всього сім місяців тому, але вже має п'яте місце по репутації в альянсі «Тіні». А це говорить про них як про сильних суперників. Та й землі навколо «Храму Скорпіда» контролюються саме «Разючими». Думаю, що в разі прямого нападу на їхнього лідера в землях клану нам доведеться мати справу з декількома сотнями гравців, а можливо ще й з найближчим кланом кочівників. Але це якщо «Разючі» качають репу з місцевими племенами.

– Так, та ще задачка. – відгукнувся наш штатний лікар, ельф друїд Захілятор. – То може справити весілля прямо на респі? Усшастий там, закинемо до них жреця з храму і вперед.

– Це могло б спрацювати. Але жрець під час проведення обряду повинен залишатися живим, та й переривати обряд строго заборонено. – заперечила шаман.

– А що, наречені можуть вінчатися, перебуваючи в формі духів? – мене ця новина здивувала, ніколи не вникав в умови ігрового шлюбу.

– Так, – відповіла Мінвілетта. – за умовами укладання ігрового шлюбу стан і форма укладаючих його не обумовлена, але вона не повинна змінюватися в процесі. Головне, щоб була взаємна згода, і живий жрець провів ритуал без переривання. Отже, поставивши жреця на кордоні кола воскресіння, можна провести ритуал, якщо не дати йому загинути в процесі. Ритуал триває від п'яти до восьми з половиною хвилин. Думаю, п'ять хвилин прикриття ми забезпечимо.

– Є інформація. – це вже наш мисливець перервав своє довге мовчання. – Мій знайомий з «Тіней» пише, що Мачо в реалі син глави «Тіні». Легко не буде.

– Дуже своєчасна інфа, Путем. – подякував я мисливцеві. Насправді нік його був ВсеПутем. Але в розмові ми майже завжди користувалися скороченнями.

– Думаю, це він. Той самий випадок, якого ми так чекали. – задумливо протягнув Мінвіс.

– Повністю згодна. – додала Мінвілетта.

– Я в долі! – дещо емоційно підтвердив свою згоду Захілятор.

– Ми два роки чекали можливості відплатити «Тіні», так чому не зробити це зараз? Думаю, ми готові. – підтримав товаришів ВсеПутем.

– Що ж. Коли заперечень немає, починаємо діяти. – Погодився я, хоча все ще був в розгубленості. З одного боку я допомагаю доньці, яка потрапила в біду, а з іншого боку використовую цю ситуацію для здійснення помсти.

Менше за все мені хотілося залучати власну дитину до боротьби проти «Тіні», але я повністю розумів, що допомогти їй зможу тільки задіявши всі наявні в розпорядженні клану ресурси. Я повернувся до притихлого на час розмови хафлінга і запитав:

– Майстер Держивора, чи готовий ти виконати свою частину нашої угоди?

– Якщо чесно, то я вже й не сподівався, що цей день колись настане. Коли починати? – з невластивою йому серйозністю запитав Прудкий, наш полурослик, майстер злодій, відомий як майстер Держивора.

– Мінвілетта, знайди Лізауру, у неї з фракцією жреців репу прокачано до звеличення. Знайдете жреця для здійснення обряду і за сигналом портуетесь з ним до кола відродження. – почав я роздавати команди.

Як все-таки довго тривав наш застій… Тепер тільки дії, знову гра на межі, адреналін:

– Мінвіс, візьми свій кращий десяток, на вас прикриття жреця.

– Прудкий, що робити тобі, ти знаєш. Бери сувої зі сховища і дій.

– Путем, ти і Віскарікус керуєте другою і третьою бойовими групами. Ваше завдання – атакувати клановий замок «Разючі в серце». У разі успішної атаки – захопити кристал.

– Захілятор, ти зі мною, йдемо з першою бойовою групою на трьох суднах, наше завдання не дати «Тіні» прийти на допомогу обложеному замку.

– Всі готові? Питання є?

Питань не було. В очах побратимів був азарт і бажання діяти.

– Тоді я знімаю полог з клану. Вдачі всім і нехай прибуде з нами подвійний лут!

«Ви дійсно бажаєте зняти дію заклинання «Полог» з клану «Вільні стрільці»: так /ні?»

Ще раз лише на мить замислююсь, роблю глибокий вдих, повільний видих і тисну «так».

– Що за біс? - чується крик від столу з молоддю.

Вся їхня компанія разом підхоплюється зі своїх місць. Очниці вирізаного в стільниці черепа горять червоним вогнем, а нижня його щелепа рухається в такт звучним словам:

– Ви сидите за офіцерським столом клану «Вільні стрільці», не будучи членами або гостями клану. Через 60 секунд на вас буде накладено закляття «прокляття темряви». Відійдіть від столу на відстань три метри. До накладення закляття залишилося: 59, 58, 57 ....

Підійшовши до трохи очманілої групи гравців голосно вимовляю:

– Як глава клану «Вільні стрільці» заявляю: присутні за столом гравці є гостями клану на термін 12 годин.

– Нехай буде так! – відповідає череп, змінюючи колір світіння очниць з червоного на зелений.

А я, повністю задоволений зробленим ефектом, під поглядом захоплено-переляканих очей, вирушаю в свою кімнату перевдягатися.

* * *

Новини Infinitum

«Клан «Народжені в степах» оголосив про припинення свого існування і вливання всього колективу до складу клану «Степ» Подробиці…

«До відкриття нового підземелля для гравців 100+ рівнів «Покинуті копальні Мандара» залишилося 5 днів. Готуйтеся воїни. Перший клан, який зачистить підземелля отримає під своє управління шахту Мандара, найбагатше родовище руди…» Подробиці…

«Імператор західних земель ЕрікII, оголошує нагороду за затримання злодія, який пограбував його скарбницю і вкрав кристал «Серце дракона» Подробиці…

«Намісник Рейв збирає армію для вторгнення в «Дрімучий ліс». Для участі в події запрошуються клани найманців і вільні гравці» Подробиці…

«Клан «Вільні стрільці» голосно заявив про себе після дворічної перерви! Нагадаємо, два роки тому в результаті конфлікту між альянсом «Тіні» і кланом «Вільні стрільці» останні втратили замкового кристала, і були змушені навісити на свій клан закляття «Полог». І ось сьогодні «Полог» було несподівано знято. Спритно заманивши в пастку главу клану «Разючі в серце», одного з офіцерів альянсу «Тіні», «Вільні стрільці» змогли захопити його замок, повністю спустошивши скарбницю, також заволодівши замковим кристалом. Повітряний флот кількох кланів, які входять до складу альянсу «Тіні», рушивши на допомогу атакованому замку, був перехоплений і знищений флотом «Вільних стрільців». В бою були застосовані вищі закляття шкіл вогню і стихії. Повне відео бою та інтерв'ю з ключовими учасниками можна переглянути за посиланням нижче» Подробиці… Відео…

«Гравець Айрангорн, майстер менестрель, першим в Infinitum заробив досягнення великий менестрель і отримав звання великого майстра менестреля» Подробиці…

«Весілля в розпал бою! У «Диких степах» пара гравців уклала шлюб прямо в колі відродження, поки їхні товариші боролися з загоном убивць, що відправили закоханих на переродження. Подейкують, що ця подія і стала пасткою для глави клану «Разючі в серце», відомого «збирача сердець» майстра ассасіна Мачо. Адже дівчиною, яка уклала шлюб, була фея» Подробиці… Відео…

«Завтра в столиці південної імперії відкривається ярмарок їздових тварин. Скачки на прінодонах! Виставка дивовижних вихованців! Ярмарок працюватиме протягом тижня!» Подробиці…

«Невідомий злодій зміг пробратися в скарбницю, яка до цього моменту вважалася недосяжною. Пограбовано цитадель альянсу «Тіні». Що було викрадено, на разі невідомо! Глава «Тіні» від коментарів відмовляється» Подробиці…

«Клан «Вільні стрільці» повернув собі повний контроль над своїм замком! Тепер стає зрозуміло, що саме було викрадено з цитаделі «Тіні»: замковий кристал «Вільних стрільців» Подробиці…

«Гравець Пухшистик отримав унікальне досягнення «Я тато феї»! Гравець надав допомогу своїй дочці у скрутному становищі. Підсумкова вартість допомоги, що включає в себе витрати на створення і проголошення заклять; крафт і ремонт зброї; створення і підтримання працездатності порталів; відновлення зруйнованих будівель і знищених бойових транспортів; витрати на найманців і масові дострокові воскресіння та інші витрати, перевищила 25 мільйонів золотих монет ... » Подробиці…

* * *

«Ви отримали унікальне досягнення «Я тато феї». Ви маєте можливість оновити свій статус»

«Це досягнення додає +10 до репутації з усіма НПС жіночої статі, які за віком підходять вам в доньки»

«Це досягнення може відображатися у вашому статусі протягом 12 місяців»

«Адміністрація Infinitum бажає вам приємної і захоплюючої гри»