Кохання

Коханню віднесена головна роль

Котру не знайде і наймудріший король...

У славі своїй та блиску пустім.

Лиш холод стін нагадає про біль

Тих загублених доль

Прославляла любові одвічний плин,

Що в серці вирує, як вічний дзвін,

Хвилюючи єство хапає, нестримно палає

Та вкотре тихо зникає...

Не позабувши божий лик

Що дарує нам цей дивний вік.

Нестиме крізь роки

Любовні ті знаки.

Блукаючи шляхами чужих країв

Шукає у мовчанні густих гіллів

Те єдине ім'я, що днями горить

Аби її одну зігріть.

Говорячи сліпим людцям

Що світло любові — то небесна грань,

А її тінь — то солодка печаль.

Котру не розгадать глупцям...

Чиї серця у мовчанні днів втратили свій блиск

Потьмяніла велич корони

Адже кохання - єдиний божественний зміст,

Що сяятиме віки навіть у пітьмі.