Вечір. Повня.

Вечір. Повня. Кладовище.

На каплиці нечисть свище.

Місяць видерся повище -

страшно одному.

Між могилами щось в'ється

(чи насправді, чи здається),

то зітхає, то сміється,

то кричить в пітьму.

Сич заквохче опівночі,

вирячивши жовті очі,

ніби хто його лоскоче -

ох, чекай біди.

Он чиєсь бліде обличчя...

і рука...до себе кличе...

Чути шепіт таємничий...

Зникни! Пропади!

Місяць чорна тінь накрила.

Мрець страшний встає з могили.

Де ж сховатись, Боже милий?!

Нежить гострить ніж.

Хтось уже за ногу смика...

Раптом - голос чоловіка:

"Знов кошмар? Казав же лікар:

на ніч менше їж!"

🙂 😉 🙂

21.10.2022