Шепіт душі

Той день настав, як мрія на світанні,

Де серце тріпотіло в ніжнім сповіданні.

Ти поруч був — і світ завмер навколо,

Неначе час забув своє тяжке повчання.

У погляді твоєму блиск зорі,

Така близька, і все ж така незнана.

Це перша мить, коли душа горить,

А серце шепче: "Це не випадково".

І ось, мов вітер, що торкнувся ніжно,

Тепло вуста торкнулись у тиші.

Немає страху, лише солодкий шепіт,

Момент, що залишився вічним в душі.

Той перший поцілунок, як вогонь,

Що розпалив всередині надію.

І навіть якщо світ покличе за горизонт,

Я пам’ятатиму, як вперше любила.