Святе воскресіння пісні у вогні
Бліда та хвора слухала Марина мову Івана. Обличчя, як і завжди, було суворе, та вуста казали про ніжність. Першою думкою було відмовити, бо ж куди дівчині заміж? От, вона вже на ладан дихає. Їй би подбати про те, що одягти на новосілля в дубовую хату, а не до церкви, щоб Бог благословив на вічне парування двох замучених душ. Якщо не помре зараз, то точно через рік. Коли й встигнуть покликати світлу душу до їх родини, то вона помре разом із матінкою, так і не народившись. А з іншої сторони приваблювало дівчину те що, може й недовго, та вона нарешті відчує ту любов, яку так і не дочекалась від Грицька Бобренка. До того ж, хіба добре було б, якщо вона відмовила йому зараз, і козак подався на Січ, де напевно втратив свою буйну голову десь у війні з пилявчиками? Це могла б статися навіть до смерті Марусі. Як би тоді дівчина доживала свої останні дні, коли її гризло сумління? Певно, воно вбило б її скоріше, ніж сухоти, тож, пожалівши запальну душу, вона погодилась стати його жінкою, але наголосила, що жити їй залишилось недовго, й малойморівно, що встигнуть вони набутись одне коло одного настільки, щоб було що згадати.
Та Іванові було дарма. Він попередив її, що вони можуть не придержуватись усіх традицій. Навіть "Комори". Так, візьмуть рушники й обвінчаються, та й годі. На тому і вирішили. Дівчина вдячна йому була. У черговий раз.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!