Археологія та сучасність
Археологія – це не пошук скарбів і пригод, а наука. Бо так не лише Індіана Джонс казав, а так є насправді. Вона, звісно, захоплива, однак тут треба мати і силу, і розум, і вдачу.
Годі і сперечатися щодо розуму. Ґава-голіградська культура сама себе не розкопає, та й інші культури – теж. Для цього варто розрізняти археологічні культури між собою. Еге ж, ми ж від сусідів відрізняємося не просто так. Є й у нас, і них – пращури, однак –різні. Життя –різноманітне.
Значить, ви вже зрозуміли, що археологія – це наука.
Ит, зрозуміли!
Історична, до того ж, наука. Її варто розуміти.
Й одночасно археологія - вже давно цілком самостійна наука.
Колись, звісно, її відносили до спеціальних історичних дисциплін, однак то вже у минулому.
Либонь, все розвивається.
Маю надію, що розвиток археології продовжиться.
Наприклад, не треба буде знищувати пам’ятку, щоб її дослідити. Очима дослідника стануть не його власні очі, руки та лопата, а глибинний 3-D сканер. Потому можна буде робити реконструкції на поверхні. Рити ж землю буде потрібно лише у випадках, якщо пам’ятці і так загрожує знищення. Селевий потік, наприклад, можна буде передбачити (знову таки, завдяки розвитку технологій). Так можна буде рятувати і людей, і тварин, і культурно-історичне надбання.
Україна від розвитку наук лише виграє. Файно стане…
Хоча вже все було добре. Це та тільки це викликало таку заздріть північно-східної сусідки, що вона розпочала війну. Чотирнадцятого року – у двадцять першому сторіччі! Ш…, а не сусідка. Що вже зробиш, сусідів не завжди обирають…
Ювілею нападу не буде – ми переможемо раніше.
Я впевнена у цьому.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!