Акваріум родини Муль

"Прошу Вас звільнити мене, Ае Ран Муль (1), з посади кухарки шкільного закладу № 4" — ось що написала жінка просто перед лицем свого керівника. Чоловік довго проводжував поглядом жінку й думав:

— Що ця Муль собі думає?

Ай Ран своєю чергою швидкою, але ходою, попрямувала додому. На неї чекали акваріуми.

* * *

Повернімось на місяць назад, коли був початок теплої весни, а матір та дочка Муль жили відносно спокійним життям в околицях Сеулу.

— Доню! — окликала старша Муль молодшу. Ае Ран працює в шкільній їдальні ще з закінчення технікуму, аби підтримувати свою маленьку дочку. Ае Ран зі школи мріяла про власний ресторан, але змушена була піти на менш ризиковану, зате точно прибуткову роботу кухарки.

— Вперта, як батько, — пробурмотіла Ай Ран.

Її, здавалося б. відданий та люблячий Йонг Ґеум, одногрупник з технікуму, залишив дівчину з немовлям на руках, а сам полетів до США. Шлюбу не оформили, тому навіть на офіційну допомогу Ае Ран могла не розраховувати; про допомогу "від щирої души" від колишнього тим паче годі було мріяти.

— Сюй Та! — гучніше окликала Ае Ран дочку та зайшла до її кімнати. Матір одразу поглянула в бік дивану, що стояв найвіддаленіше від входу до цієї маленької кімнати. Чому диван? Бо на ньому зазвичай її дочка робила щось на ноутбуці для своєї фірми: писала чи документувала код, тестувала його чи обговорювала з колегами-програмістами новий проєкт. Так було і зараз: Сюй Та в позі квітки лотоса, вся увага сконцентрована на моніторі, а сторонні звуки, на кшталт голосу матері, не проходять крізь навушники.

— Сюй Та, зроби перерву та допоможи мені розкласти покупки! — стала позаду девайсу старша Муль та подивилась на дочку. Дівчина повільно підняла на матір очі та, попередньо наклацавши щось на пристрої, закрила верхню кришку.