Ти завжди будеш в моїх обіймах

        Різко посковзнувшись на льоду, який вона не помітила, Олена відчула як падає на спину, але вдіяти нічого не могла. І бувши готовою до того, що зараз буде боляче від падіння, вона відчула як її піймала сильна рука Дениса. Від несподіванки, широко відкривши очі, вона вперше за багато років відчула як добре, коли поруч хтось є. Його обличчя було зосереджене й спокійне. Відчуваючи обійми юнака дівчина відчувала, що в безпеці поруч з ним. Несподівано для себе Олена зрозуміла, що вона насправді згідна вийти заміж за нього. Було в ньому щось таке, чого вона зрозуміти не могла. Але дуже хотіла… Потік думок перервав поцілунок Дениса. Такий палкий та ніжний водночас. Олені здалось, що її тіло обпалило полум’я. За мить їй захопив вир невідомих почуттів і поклавши руки на його плечі вона відповіла на його поцілунок. І в цей момент усе навколо зникло. 

        Оговталась Олена тоді, коли відчула легкий холодок по тілу - Денис злегка відсторонився і вдивлявся у її очі.

- Ти ж не передумаєш? - з надією перепитав він.

        Олена на хвилину задумалась. Вона ніяк не могла зосередитися та зрозуміти про що він її запитує. Зрештою вона здогадалась, що єдиним питанням, яке потребувало її згоди - було пропозицією про одруження.

- А ти відпустиш, якщо це станеться? - запитала дівчина.

          Денис заперечно похитав головою:

- Ні, ти завжди будеш в моїх обіймах.

       Олена ледь посміхнулася:

- Тоді тобі немає за що хвилюватись…

       Щойно Олена увійшла у квартиру, як їй на зустріч вийшла Дарина. Вони подружились під час навчання і відтоді разом винаймали квартиру. Дівчина стала навпроти Олени спершись плечем в стіну.

- Ти сьогодні пізно… Все гаразд?

           Олена посміхнулася, а на обличчі з’явився ледь помітний рум’янець.

- Просто прогулянка виявилась доволі насиченою.

          Дарина підняла брову:

- Хм. Очевидно дуже насиченою. Зазвичай ти приходиш близько обіду, а не після вечері. - її очі блиснули - Зустріла когось?

- Можливо. - відхиляючись від відповіді відповіла Олена.

       Струсонувши рукавички які щойно зняла,  Олена з завмиранням в серці дивилась, як маленький шматочок паперу летить прямо під ноги подрузі. Дарина відразу ж підняла його та зацікавлено розглядала. Закривши очі вона Олена важко зітхнула. “Ну все, розпитувань від подруги не уникнути”.

- То ти гуляла не сама? - радісно перепитала подруга. - Спершу я думала, що це записка з номером телефону. Але ж як для записки папірець має дивну форму.

          Підійшовши до подруги Олена забрала паперове кільце та мовчки пішла у свою кімнату.

- Та годі тобі! - слідом за нею попрямувала Дарина. - Невже так важко поділитись із подругою? Чому цей перекручений папірець так тебе зачепив?

        Олена сіла на диван та підтиснула ноги до грудей. Задумливо покрутивши кільце перед очима вона підняла очі на подругу. Та сиділа навпроти усім видом показуючи, що не відчепиться, поки не отримає відповіді на своє питання.

- Це не просто папірець. Це - кільце.

- Ну так, я помітила в якій воно формі. Зрештою, це ж очевидно.

- Ти не зрозуміла. Це кільце не за ознакою, а за призначенням. 

- От тепер точно не зрозуміла. - задумливо протягнула Дарина ще з більшою цікавістю дивлячись на папірець в руках дівчини.

- Це кільце замість обручки.

- Що?! Тебе покликали заміж із паперовою обручкою? - обурилася подруга. - Невже залицяльник не зміг придумати нічого кращого? І врешті-решт, чому про кавалера я дізнаюсь лише зараз? Я з тобою ділюсь всім і ти знайома з кожним моїм залицяльником. А сама свого приховала…

- Та не ховала я нікого. - огризнулася Олена. - Ми з ним сьогодні на катку випадково познайомились.

- І...?

- І-і-і... він покликав мене заміж. А це символічна обручка, яку він зробив на швидку руку у кафе.

- А як же це кільце потрапило у твою рукавичку?

- Ну ти Дарино даєш - засміялась Олена. - з рукою звісно ж.

- То ти його ще й одягнула?!

- Взагалі то Денис одягнув його на мене.

- Тобто ти справді погодилась?

         Олена ствердно кивнула головою та посміхнулась, як їй здавалось, посмішкою цілковитої дурепи.

- Оце так! - очі Дарини горіли від захвату. - Ну ти подруго даєш! Жодного кавалера до себе близько не підпускала. А тут - щойно познайомилась і вже наречена!  - раптом Дарина стала серйознішою. - Він же не примусив тебе?

- Ні звісно. Чи я б сиділа тут з посмішкою, якби мене примусили?

- І то правда.

          Кілька хвилин подруги сиділи мовчки. І хоча вони думали про одне й те ж саме, але кожна думала по-своєму.

- І все ж я не розумію… Як так сталось, що ти погодилась? Ти ж навіть не знаєш його. А може це був взагалі безглуздий жарт?

- Я теж не розумію. Але знаєш… Я відчуваю, що йому можна довіряти. Є в ньому щось таке… рідне та близьке.

- Ох Оленко… Ти ще та авантюристка. А все-таки, якщо згодом виявиться, що це був жарт? Ти ж картатимеш себе, що втрапила в таку авантюру.

- Я відчуваю, що шкодуватиму, якщо не піддамся їй.

- Сподіваюсь ти не розчаруєшся. - обійняла подругу Дарина. - розкажеш мені більше про це?

- Давай іншим разом? Сьогоднішній день був надто яскравим на враження.

- Гаразд. Але так просто ти  від мене не скараскаєшся.

           Наступного дня Олена та Денис знову зустрілись на катку. Цього разу вона каталась під його пильним наглядом. Він виявився чудовим учителем. І за кілька годин Олена каталась набагато впевненіше. Щоправда, кілька разів вона ризикувала впасти. Але кожного разу опинялась в обіймах нареченого. 

         Після катка вони знову пішли до того ж кафе, в якому учора Денис зробив їй пропозицію. Офіціант, який їх обслуговував, зрадів їх появі. І разом з замовленням приніс свій телефон, на якому було фото їх спонтанних заручин.

- У нашому кафе така подія була вперше. - ніяковіючи пояснив офіціант. - І я захотів зафіксувати такий момент. А коли подумав, що й ви захочете мати таке фото, то ви вже пішли. Тому сьогодні, коли побачив вас, найпершою справою вирішив надіслати вам фото.

             Олена продиктувала свій номер і офіціант відправивши їй фото пішов до клієнтів, які окликнули його. Щойно фото прийшло Олена відразу ж відкрила його, щоб роздивитися.

- Може поділишся із майбутнім чоловіком? - з легкою посмішкою на вустах лагідно промовив Денис.

- Зараз відправлю… - погортавши стрічку контактів у телефоні Олена підняла на нього очі: - Ой, а в мене ж немає твого номера.

- І у мене твого. Вчора так і не встигли обмінятись. Давай телефон - я запишу.

            Олена простягнула телефон і Денис швидко вбив свій номер та підписав його.

- Коханий наречений… - задумливо протягнула Олена. - Хм, так впевнено?

- Хоч я і реаліст, але сподіваюсь, що так і станеться.

- Он як. - протягнула Олена. - А як же ти підписав мене?

             Юнак простяг їй свій телефон. На екрані висвічувався її номер телефону

- Моя кохана наречена. - вголос прочитала надпис Олена. -  Ти точно дуже впевнений в майбутньому! - розсміялась дівчина повертаючи Денису телефон.

- Ну, в моєму випадку це просто констатування факту. Я ж іще вчора казав, що вірю в кохання з першого погляду. 

- Але я не знаю чи можу відповісти так само впевнено. - почервоніла дівчина.

- А я й не прошу. Головне, що не відмовляєш відразу.