За туманом Воля

Автівки рухались в західному напрямку. Бампер і скло першої машини були пошкоджені, на ручках дверей прив'язані білі тканеві полоски. Водій споглядав зелені лани, що змінювались великими вирвами та підбитою технікою. Грунтова дорога звивалась змійкою. Ґедзь залетів в середину автівки і надокучливо дзижчав. Десь на обрії дорога губилась в тумані.

Евакуація відбувалась незнайомою ділянкою шляху через зміну маршруту та відсутність зв'язку і геолокації. Єдине про що мріялось, щоб не трапилось непередбачуваних обставин. Життя навчило цих людей довіряти передчуттям. За туманом ховалась невідомість. Ироди могли там зачаїтись. І тоді знову почнуться жахіття.

Їдкуватий запах диму змішувався з туманом.

Ймовірність лихих подій на цьому напрямку невелика, але існувала.

Колона зупинилась за лісосмугою перед виїздом на асфальт. Легкий вітерець гнав хмари на північ. Місцевість можна роздивитись метрів на двадцять. Нічого підозрілого поки не було. Однак водій відчував якийсь неспокій. Потрібно було вирішувати, куди звернути. Роздумувати часу виявилось мало. Сонце визирнуло крізь хмари, розігнало туман і перед очима вдалині стало видно обриси населеного пункту. Тільки перед ним був блок-пост з прапором орків. Усе складалось гірше ніж сподівались. Фортуна відвернулась від втікачів. Хтось тихо вилаявся.

Цікаво, що то за постріли чутно з боку села?

Чи це почався бій?

Швидкі рухи, метушня, чиїсь викрики та стогін. Ще мить і орківське полотнище вже під ногами теробороніаців. Юрба оточила і взяла в полон орків. Ясно, що це ПЕРЕМОГА, шлях на волю відкрито.