Мавчина сльоза

Утоплена душа не в морі

На дні криниці зосталась.

З жагою вилізти на гору,

Топила Мавка всіх підряд.

Кому шнуром обкута шию.

Хто плигне сам у забутті.

Та чари діяли не вільно,

В обмежені святами дні.

Зима прийшла. Собі кружляла

У крижаній, льодяній воді.

Образа спати не давала.

Чому всі живі, а вона ні?

Сльозу свою в відро підклала

Якійсь привабливій вдові.

Пару ковтків ‒ сльоза пропала,

Вже проявилась восени.

Дитя, дівчисько народилось.

Привабливе, як не крути.

В літах дорослих - неймовірна,

Несла в собі сльозу біди.

Тягнуть труну. Хтось вже загинув.

Для Мавки - втіха. Дівці - ні.

Ота криниця все манила.

Дівчину тягло. О! Туди.

Краплина знову покотилась,

Крізь браму виміру пройшла,

У серце Мавки просочилась...

Звільнилася обох Душа.