Лялькар (1 версія)

Вітер гонить люті хмари,

Сніг вирує, стигне кров.

Раз за разом я викурюю сигари

І не знаю, хто припреться сюди знов.

Хто ти, незнайомий силует?

Завмер, та серце б'ється все одно.

Розповім тобі я один секрет,

Бо встряг ти по коліно в це лайно.

Чому блукаєш ти серед снігів?

Чому зайшов до мене ти в оселю?

На запитання цей дивак не відповів.

Дим від сигар вкривав візерунками стелю.

Мовчиш? Ти перший гість за ці роки.

Легенди та казки відлякують місцевих.

Ночами довгими полюють тут вовки

Та чутно клацання щелеп сталевих.

Єдиним теплом в цих краях є вогонь,

Що розсікає темряву та вбивчий холод.

Тут не зігріє вас тепло долонь,

Сконала більшість через злість і голод.

Я відчуваю кров гарячу у тобі!

Твоя бездушність мене не обдурить.

Я бачу темні думки у твоїй голові!

Незнайомець лиш спокійно далі курить.

У твоїх венах тече життєва сила,

У ритмі химерному серце б'ється.

Та я тут щоб зірвати тобі крила,

Душа твоя на шмаття розірветься.

Ось полум'яне сяйво спалахнуло,

Розбризкуючи відблиски на стіни.

Обличчя незнайомця сильним болем різонуло,

Від його думок лишились тільки руїни.

А пальці лялькаря вже вимальовували знаки,

Криваві руни пронизáли тіло силуета.

Душа знесилена та не змогла відбить атаки,

Життя не зберегла навіть дзвінка монета.

Я обіцяв тобі легенду розказати,

Тож слухай, друже, її ти уважно.

Чи мріяв ти колись заради інших все віддати?

Чи йшов до бою в мить тяжку відважно?

Так, об мене витирали ті сволоти ноги,

Вважали слабаком, я в злиднях все життя.

Вони знецінювали і не помічали мої перемоги.

В тіні було моє жалюгідне буття.

Я ріс, я перевершив їх із часом,

Вони помітили запізно і благали милосердя.

Благали, коли вже запахло кров'ю і м'ясом.

Спалив поселення внівець я спересердя.

Ламати легко, то не будувати.

Я відплатив їм за усі гріхи

І не збираюсь більше анікого рятувати.

Душі брудні, кривавим златом лантухú

Ви набиваєте та інших топите в болоті.

Вже очі твої, бачу я, скляніють.

Навічно ти моя маріонетка без плоті.

Піти проти мене люди не посміють!

Без імені й душі, вже усіма забутий

Незнайомець вже не може думати сам, жити.

Він не існує як людина, в кайдани закутий...

"Господарю, готовий я служити!"