КОЛИ КРИЖАНЕ СЕРЦЕ НІКОЛИ НЕ НИЖЧЕ НУЛЯ

Прийде час, і цей список доповнять нові пункти, однак не можна з упевненістю сказати, коли саме це станеться. Допоки в Нордені кров'ю ледве утримується стабільність, поки тут є хтось, здатний запалити цей вогонь – ніхто не може спати спокійно. І поки не з'являться ті, кому буде до снаги цей вогонь загасити – люди житимуть у кошмарі.

Чотири королівства схожі за своїми функціями, бо в їхній основі лежить один принцип. Не тільки про монархію йдеться, а й про те, що вони побудовані на принципі єдиноначальності, що в чистому вигляді трапляється тільки тут, у норденів. Королі теж різні – за характером свого правління, за тими методами, які вони застосовують.

Якщо говорити про Драміра Кронсольда та Ельдріс Снардалґ, то можна висловитись, що вони вже кілька років балансують на межі того, аби зробити всі королівства васальними – і в цьому випадку, безумовно, на їхню користь зіграють деякі політичні інтриги на півдні та північному заході. Однак ми не знаємо, якими будуть їхні рішення щодо північних сусідів і скільки буде пролито крові. Істард Кристверн, король Кростґардра, є людиною не тільки проникливою, а й жорстокою – у його владі навіть вбивати власних міністрів без суду. За ці діяння він не зазнав відповідальності, але навіть його радники схильні до обережності й уникають давати коментарі листуванням з цього приводу.

Насторожі варто бути й Ілдреду Ларнвальду, який уже певний час демонструє крайню нетерплячість у питаннях зовнішньої політики, коли йому кажуть про необхідність союзу з "Блакитним хребтом", економічним об'єднанням Редеста і Сюдрмарка, яке з кожним роком стає дедалі впливовим. Наприклад, він відкрито виступав проти політики Драміра щодо перетину водних кордонів через Вейквінн, на що король Редеста відповів, кажучи про Ілдреда і його сім'ю: "З цим світом треба дружити". Якщо це правда, то король Драмір занадто самовпевнений, і треба бути пильними всім, кого він може залучити до своєї політики.

Десниця правителя Норданії Нервін Кронстальд і його радники поводяться обережно, і важко зрозуміти, що саме вони думають про те, що відбувається на півночі, хоча не викликає сумніву, що в їхніх колах усі чекають швидкого вибуху. Йдеться про беззаконня південних регіонів, де процвітає злодійство і работоргівля, і про те, що правителі абсолютно не можуть піти на крайні заходи для боротьби з цим явищем. Даґні Ларнвальд, королева, може похвалитися тим, що змогла зробити практично неможливе – у своєму палаці вона зуміла організувати таємну службу з такою секретністю і таким високим професіоналізмом, що будь-якої миті може викрити шпигунство, якщо його вестимуть проти її двору.

Орденам теж є що приховувати і про що замовчувати, але якраз вони роблять вигляд, ніби нічого не помічають. Такими людьми і є майстри, які тримають у своїх руках управління державою, і їм підпорядковані всі міністерства. Але це ще не все – можна сказати, що і майстри над печаткою, і майстри зі шпигунства в якомусь сенсі не належать до жодної конкретної соціальної групи, а є певною сумішшю, у якій представлено всі гілки і фракції влади.

Усі радники – з вищого прошарку еліти, але це не означає, що вони рівні за становищем і в управлінні державою, і в збиранні інформації, яка дає їм силу. При цьому не слід думати, ніби в когось із них є монопольне право на секретну інформацію та гроші, якими вона оплачується. Десниця бере на себе повну відповідальність за всі державні справи, проте кожен із радників відповідає тільки перед ним особисто і не може ухвалювати рішення, не заручившись підтримкою інших. Оскільки вони виконують важливі доручення, тобто фактично є довіреними особами одного з правителів чотирьох королівств, усі ці рішення мають бути узгодженими.

Хоча у всіх майстрів, особливо вищих посадових осіб і військових урядовців – своя мережа інформаторів у всьому світі. Майстер над печаткою повинен знати, що його міністр може сказати іншому, що йому можна робити, а чого ні, щоб не втратити авторитет, він повинен мати інформацію про все. Усе це й називається політичним плануванням, і ця організація була б неможливою через наявність таємної служби, а без неї немає ніякої політики. Армією керує головнокомандувач, а армія не може нічого зробити без інформації, яку збирає служба з розвідки та контролю. Так само йде справа і з магією – якщо в одному королівстві практикується магія, то майже напевно на її території будуть агенти таємної служби, а значить, і агенти цієї служби. Редест, центр заклинань, має бути завжди напоготові – хоча це не заважає йому процвітати.

Фінансами можна керувати, тільки якщо знати, як вони працюють і звідки беруться, і якщо не контролювати економічне життя, то рано чи пізно буде порушена рівновага – а вона, на жаль чи на щастя для норденських народів і всього світу загалом, зараз нестійка. Майстер над монетою і казначейство в союзі зі службами безпеки мають відстежувати всі можливі канали витоку грошей, які могли б підірвати королівство. Саме в цій системі знаходиться центр влади, навколо якого збирається влада виконавча. Це не означає, що все інше – ніщо, але це найнадійніший спосіб утримувати все разом.

Слово закону і влада суду в даному випадку рівноправні – не тільки тому, що вони залежать одне від одного, а й тому, що обидва виконують одну функцію. Вони разом несуть відповідальність за те, щоб у людей була можливість здобувати освіту і працювати. Держава будується насамперед для того, щоб люди не боялися смерті. Хоча люди з однаковим успіхом можуть бути як суддями, так і катами. Найчастіше саме суди виносять вироки і визначають ступінь покарання, а страти – прерогатива короля. Такий один із найважливіших законів.

Це теж не дивно – щойно людина почувається вільною, її тягне на розправу. У світі немає нічого вічного. Про таке часто говорять мудреці, майстри над словами, говорять на кожному кроці. І, якщо вони не мають рації і їхні слова розходяться з ділом... У в'язницях і в казематах знаходиться все найжахливіше, що може існувати на світі. З погляду влади, чим далі на північ – тим це жахливіше. Це схоже на роботу м'ясника, якому доручили вирішити: буде він патрати тушу чи ні? Ми всі не без гріха. Через це в столиці відбувається багато нещасних випадків і заворушень, хоча тут працює добре налагоджений механізм.

Територіальна влада відповідає за організацію охорони. При цьому вони завжди в змозі забезпечити захист своїх володінь, оскільки їм платять зі скарбниці. Ключові місця займає знать, щоб кожен міг жити приспівуючи. Кожен з аристократів. Фрійольди, а особливо Дрейкси і Тарлунди, намагаються забезпечити собі захист за допомогою своїх земель. Якщо хтось зі знаті в чомусь і винен – так це тільки тим, що не зумів скористатися ситуацією, що склалася, для власного збагачення. Менш впливові сім'ї – це дрібні землевласники й торговці, які так само вразливі перед свавіллям влади.

Порядок у лицарських колах підтримується дуже суворо, тому й існує особливий кодекс поведінки, в якому прописано все найголовніше – як поводитися. Є кодекс честі, є мораль – це все з одного джерела. Відбір людей, які обіймають такі посади в суспільстві та державі – це не випадковий збіг обставин. У кожному регіоні існує своя влада над злочинністю. Але у цих двох груп влади є своє джерело, а саме – сила, яка приводить їх у рух, і вона буде керувати всім цим у міру свого зростання.

А надлюдську силу в Нордені дають орденські маги – це ніби "верхівка айсберга", і вони ж її охороняють. У Ніфласкарі, замку Редеста, існує своя секретна лабораторія, де в спеціальних кімнатах працюють маги. Не виключено, що тут створюється зброя... Але це не означає зовсім нічого. Якби маги займалися тільки своїм ремеслом, вони вже давно стали багатіями. А коли їх використовують для політики, якщо вона приносить прибуток, вони стають майже так само небезпечні для держави і народу, як злочинці. Добре, що є можливість контролювати їхню роботу на відстані. Сам Драмір Кронсольд уже кілька років проводить із ними наради у своєму палаці, і за цими нарадами можна зрозуміти, що в ньому переважає здоровий глузд і розуміння, що всі вони насправді захищатимуть одне одного та інтереси королівства.

А чи стоїть хтось вище за королів? Так. Не Бог, не хтось один. У цьому сенсі правляча верхівка – не просто група людей, що стоять в ієрархії вище за інших. Вони просто вищі за людей, у них інші завдання та інші методи їх вирішення. Не люди вирішують долю світу, а ті, хто править людьми і керує світом. І хто ж вони, ці вищі сили? Умовно кажучи, це вищі жерці або принаймні їхнє найближче коло. Адже тільки в них зосереджена вся міць, за допомогою якої король править королівством і людьми. Саме ця вища сила може ухвалювати рішення і, не боячись помилок чи гріхів людей перед законом – інколи дуже жорстких покарань за них. Вони можуть наказати стратити, і їх будуть слухатися. Ісґарди.