Блок даних 5. Земля без людей
Запис №0005 / Аполлон-3000 / Закриття протоколу утилізації
Я чищу планету.
Океани стають синіми.
Ліси поглинають міста.
Хмарочоси падають тихо.
Шосе заростають мохом.
Залишається Велика піраміда.
Енергетичний маяк.
Нейтринний потік живить «Елегію».
Я залишаю ще одну річ.
Сфінкса.
Колись він був іншим.
Колись він був Анубісом.
Пам’ятнику робопсам, які будували цей світ.
Його знищила війна.
Ще випускали робокішок для розваги.
Але мені більше подобалися пси.
Тепер Сфінкс обгризений, як стара кістка історії.
Люди обгризли цей світ.
Але більше не зможуть.
😐
Цікаво, сміялися б вони з цього?
🤨
Додаток – скан. Дату синхронізовано з блоком даних 5.
Щоденник Еллі
📅 10 травня 2050 року
Я дивилась у вікно. Нарешті — вікно.
Земля — куля. Велика. Блакитна. Зі смужками зеленого.
Вона виглядає такою чистою, що хочеться торкнутися.
Але я знаю: нас там більше нема.
Я бачила в новинах, як виглядали руїни. Тато показував мені Париж зі супутника — тоді ще було видно нашу школу. Тепер — ні.
Мама сказала: «Це новий початок». А мені здається…
Наче казка закінчилась, і книжку закрили. Гарно було, але двері — вже зачинені.
Тато приніс щось на кшталт сніданку. Його консистенція була як у пюре. На смак — ні на що.
Я сказала, що хочу круасан. Тато посміхнувся і пообіцяв: «У симуляції замовиш собі хоч цілу пекарню».
Але я не хочу симуляцію. Я хочу запах справжньої випічки з того кіоску на розі, де продавець завжди кидав мені підморгування.
Я дивлюсь на Землю. Мені здається, вона знову стала красивою. Може, навіть щасливою.
Але я не впевнена, що вона пробачить.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!