Кохання у гіперреальності

Ді загублена між реальністю та гіперреальністю, між життям і відчуженням. Її думки – зруйнований код, її почуття – лише відлуння в порожнечі. Вона не відчуває радості, ліки вбивають біль разом із нею, а алгоритмічний терапевт лише констатує: «Очікувано». Сенат любить її, але любов – це тягар, ще один ланцюг, який вона хоче розірвати. Чи є сенс у боротьбі, якщо бажання жити вмирає повільніше за саму людину? В гіперреальності боги не слухають молитов – вони просто переписують код.