Грін Джестер (клоун з нотками англіцизму)

Грін Джестер – блазень з нотками англіцизму (англ. "джестер" – блазень)

У далекому місті, де шум гітар і барабанів не стихає ні вдень, ні вночі, а при світлі софітів зрощували не одне покоління вдячних глядачів, жив звичайнісінький панк, на ім'я Крук. Його ірокез ніколи не був яскравіший за неон, а сміх – гучніший за будь-який концерт рівня сільського клубу. Він, як і годиться невидатному панку, завжди пас задніх, хоча дуже хтів бути душею компанії, але ніхто не сприймав його серйозно.

– Крук? Та він блазень! – казав якийсь гіпі зі слідами невідомого порошку по під носом. Та й не тільки хіпі мали очі, так про цього виродка говорили усі хоч трохи притомні.

Але Крук, звідкіль не зрозуміло, знав, що справжня сила – у владі над свідомістю вдячної глядацької авдиторії. Він наполегливо та старанно копіював чуже, крав у інших та переконливо грав не свою музику, надривно, за невеликі гроші, сміявся над усім світом і ніколи не жалівся. Не жалівся та усміхався огидним ротом зображаючи напіввискал. У його очах жевріла куплена награна злість до системи, яку він втелющував у кожного своєю “творчістю”.

Одного разу до міста приїхав олігарх, що хотів побудувати черговий торговий центр замість старої музичної сцени. «Це місце – серце міста!» – кричали окурені хіпі та добряче підпоєні панки, але ніхто тверезий їх не слухав. На свіжозбудованому паркані розвісили банери з проєктом торгового центру європейського рівня.

Крук вирішив діяти. Він зібрав всіх, кого міг: панків, рокерів, хіпі, пристарілих повій, спитих добряче блазнів, зрештою і недолугих та пустоголових, по чому влаштував найбільший флешмоб в історії міста. Та де там міста, найпотужніший, театралізований, карамелізований, карваналізований, геномодифікований флешмоб в історії цілої країни! Відголоси їхнього дійства стали такими непереможними, що плавили мізки кожному хто прислухався.

Того вечора, під світлом софітів, посеред підпитого, підколотого, нанюханого, виграного в залишки мізків, душ та совістей натовпу, Крук підняв мікрофонну стійку до неба копіюючи якийсь популярний плакат. Добряче накачаний натовп скандував: «Потужний блазень! Потужний блазень!». Крук потопав у потоках своєї зіркової слави, непереможності та потужності. Саме тоді він, згадавши одну з ключових сцен з Джокера, вирішив стати новим блазнем - месією, Проте намалювати посмішку блазня власною кров'ю не стало духу, тому розмазавши власне лайно по грудях облизав перемащені пальці.

– Крук вмер! – Вигукнув він. – Тепер народжується щось нове, молоде, зелене! Народжується Грін! Гряде Джестер!

Народ ревів у захваті стираючи з облич сльози перемішені з поплавленими мізками,облизуючись і стікаючи слиною при погляді на груди вимащені лайном.

– Тепер назавжди Джестер! Грін Джестер! – Продовжував верещати як недорізане порося Крук, бо це здавалось йому потужним.

А й правда, це потужно. Найбільша поплава мізків в історії країни, народу який обрав собі зеленого блазня. Найбільший несвідомий крок в бік самознищення. Нефілософське слідування юрби овець за козлом на буцегарню, або будемо правдивими з собою, на бійню. Найефективніше застосування фекалій як символу великої перемоги і непокори.

– Слава Грін Джестеру! Слався потужний Зелений Блазень! Веди нас! Ти наш! Ми твої! В однім лайні з тобою ми єдині! – Чути відголоски потужного флешмобу, які відбиваються відлунням в пустих головах.

-- Веди нас! Ми твої!

-- Ми твої... ми твої... ми.. твої.. мої.. її... -- Стихає поступово, ніби віддаляючись, чи тонучі в морі фекалій, вже таке неміливе відлуння.

З сирої оркестрової ями тхне смертю, пустотою, спермою, потом, гівном та безвихіддю. Зал напівпорожній. Дівчата й хлопці в клоунських ковпаках, під ритми російської попси та шансону, пританцьовуючи плигають по залу. Вони роздають залишкам радісної юрми зім'яті фантики, очищені св'ященною зеленою інквізицією від олігархічних цукерок.

Завісу частково заїло, і один її бік поступово спускається в темряву.

Браво. Поодинокі оплески? Сплески?

Браво. Біс. Демон. Диявол. Чорт.

Софіти згасають змішуючись з темрявою та смородом.

Лише подекуди пекельний регіт сатани змінює поодиноке невпевнене булькання каналізацій.

Сморід відстійників. Гній та слиз стікають з ран.

Зрештою тиша й темрява поглинають усе.