Гра на життя

Холодок пробіг мені по спині. З іншого краю стола на мене дивилася пара майже чорних очей. Злий блиск додавав схожості с хижаком, який от-от схопить свою здобич.

Твій хід!- в очах затанцювали вогники і чоловік присунувся ближче, аж навис над столом

Я опустила погляд і побачила шахи перед собою. В голові промайнула думка: “Це гра на життя!”.

Ти повинна була бути моєю і твоя донька мала бути нашою!

Від цих слів холод скував мене повністю, але на кону було не тільки моє життя.

Я рішуче роблю крок фігурою: “Мат!”, чоловік зловісно засміявся і розчинився у повітрі, я прокинулась з мокрим чолом…

Дмитро - першу кохання, який помер три року тому. Від згадки про сон стає моторошно і дрібні мурахи покривають шкіру...