Світська держава...

1. Розглянувши проблеми реалізації світського типу держав у світі можна дійти висновку, що загальною ідеєю створення світської держави було відокремлення державної влади від релігійної, а також надання гарантованого дозволу громадянам обирати конфесію на свій розсуд. Від теократичної, світську державу виокремлює відсутність впливу церкви (або іншої релігійної організації) на державу і навпаки, проте, на відміну від атеїстичної держави, світська не забороняє громадянам сповідувати релігію.

2. Становлення світської держави бере свій початок у XVII-XIX ст. на території Європи. Внаслідок великої буржуазної революції у Франції та подальшої зміни устрою цієї держави, було звільнено державу та громадян від впливу церкви. Католицька Церква після завершення Першої світової війни запровадила конкордат - вид відносин між Церквою (пізніше із Державою-Містом Ватикан) та державою, навіть якщо остання не проголошує католицизм державною релігією. Подальша діяльність Ватикану через конкордат не мала успіху - лише у 1980-ті роки після результативних виступів на захист суспільства Католицька Церква змогла повернути собі вплив, хоч і в обмеженій формі.

3. Із розквітом торгівельних і політичних відносин країн Близького Сходу із державами Європи, світські цінності певною мірою витіснили ісламські традиції; упродовж XIX ст. йде реформування мусульманських країн на європейський, світський зразок. Проте вплив ісламу як єдиного джерела права відновлюється наприкінці 1970-тих років і скасовує чинність світських норм. Міжнародні акти, які спрямовані на захист прав і свобод людини, теж не були однозначно прийняті в ісламському середовищі. На території Ізраїлю проблемним було питання типу держави - адже серед репатріантів були як і ортодоксальні іудеї, так і світські євреї. Через той фактор, що єврейська держава все ж визнає іудаїзм панівною релігєю, дана держава належить до релігійно-світського типу.

4. Світськість не є тотожним до секуляризму, адже секуляризм має на меті повне винищення релігійного інституту в державі, у той час як світськість не заперечує вплив діяльності релігійних організацій, а лише обмежує її вплив, зробивши приватним правом громадянина. В Україні, із здобуттям незалежності в 1991 році було проголошено свободу совісті - на відміну від свободи віросповідання, свобода совісті забезпечує право громадян відноситись до атеїстів.

5. В Україні процес створення та регулювання діяльності релігійних організацій керується Законом «Про свободу совісті», «Про національні меншини (спільноти) України», Конституцією, а також ратифікованими Україною міжнародними актами, які захищають права і свободи. На практиці реалізація прав релігійних меншин стикається з проблемами: по-перше, невелика кількість нормативних актів власне висвічують питання релігії; по-друге, відсутність гарантії надання прав і свобод кожній визнаній в державі релігійній течії.

6. Задля виховання в молоді толерантного ставлення до релігії було впроваджено відповідні шкільні предмети. Така практика застосовується в світських країнах Європи - за мету вивчення предмету релігії ставиться оволодіння знаннями з релігії як історії та культури. В Україні метою вивчення такого предмета є ознайомлення із мораллю, яку впроваджено в релігійні вчення. Проте в обох випадках предмет релігії є необов’язковим для вивчення і для його викладання запрошуються не релігійні діячі, а спеціально навчені за світськими нормами викладачі. Аби сприяти розумінню та прийняттю суспільством прав різних за своїм напрямком релігійних організацій в державі, дієвим способом буде запровадження вивчення таких предметів у світську шкільну програму та програму вищих навчальних світських закладів, які б давали знання про сутність та первинні ідеї моралі тих чи інших вчень. Такі предмети розвинуть у світському суспільстві більш позитивне ставлення до вірян та релігійних організацій в цілому.