Була весна та літо буде

Оскільки 24 лютого цього року рфія розпочала повномасштабне вторгнення, частина людей відчуває, що у нас вкрали весну.

Та весну не вкрадеш, так само, як і мрію - не спалиш.

Люди у Харкові фотографували кульбабки та цей процес рятував їм життя (якби не зупинилися - снаряд прилетів б у них, а так - десь далі, навіть уламками не заділо),

люди з Луганщини писали, що у заповіднику "Стрільцівський степ" степові тюльпани буяють, як ніколи,

я у Києві на кожному клаптику трави бачила гусячі зірочки та ряст - минулих років їх тут стільки не було.

Природа цим підтримувала нас.

Так, коли зіштовхуєшся з відчаєм, болем, гнівом, страхом, безсиллям, сумом і іншими неприємними емоціями, вони можуть захопити та тоді важко помічати те хороше, що у нас є.

Це ніби дивитися на яскравий світ через забруднене скло.

Та якщо ми застигнемо у цих негативних емоціях, ворог переможе, навіть не захоплюючи територій.

Тому ми маємо жити.

Не просто діяти за інерцією, а жити повноцінно.

Інколи для того, щоби відчути радість, треба відпустити інші емоції.

Це не завжди просто.

Тоді варто звернутися до спеціалістів - психологів, психотерапевтів і навіть психіатрів.

Ми ж звертаємося до стоматологів, коли болить зуб,

то і коли болить душа, треба звертатися до відповідних лікарів.

Це нормально.

Та хай буде літо!