Висота

Це, коли стаєш в рівень з хмарами, вище пташиного польоту, ближче до зірок і Місяця.

Це, коли повітря кришталево чисте і розрідження до перехоплення подиху.

Це, коли з неймовірними зусиллями пройдена рівно половина шляху, та, що вгору, а попереду найважча половина (і фізично, і морально) – та, що вниз.

Це, коли немає прямого і рівного шляху, немає заздалегідь второваної стежки і кожен крок, то власний вибір у будь якому напрямку, сповнений цілковитої відповідальності – та це й на краще.

Це, коли першими втомлюються м'язи і набагато згодом збивається дихання.

Це, коли ти відкриваєш у собі нові надможливості, як фізичні, так і духовні.

Це, коли ти пізнаєш справжню ціну собі і тим, хто поруч.

Це, коли, стоячи на вершині ти наглядно бачиш (наскрізно відчуваєш) мізерність турбувавших раніше тебе клопот.

Це, коли ти вся знесилена, в синцях і саднах, але з блаженною посмішкою у очах та на вустах.

Це, коли тебе тягне повернуться в цю стихію цілодобово, у сні і на яву, без перерв і вихідних.

Це ще один з пантеону моїх Богів, чимось схожий на БДСМ втіхи.

Це невід'ємна частина мене – те, що робить мене живою й такою, як є.

***

Попереду багато піків,

На кожному з них ледь жива.

Волога від п'янкої втіхи

Солона, а відтак, смачна.