Опера

- Що таке металік? Кіборг? Біоробот? – напосіла із запитаннями Налі.

Вони з Баком увійшли до кабінету. Бак увімкнув кавоварку. Хмикнув:

- Освіта на нашій планеті не те що шкутильгає, у неї здається немає однієї ноги: космоісторії, космобіології, космогеографії, і взагалі інформації про світ за межами нашої атмосфери.

- Добре, заповнюй цей пробіл бо у нашому інтернеті інформації я не знайшла.

- Раніше була. Щось від наших людей починають багато всього приховувати. Як би ми не просрали наш корінний народ, бо то буде гівно гівняне, - мовив Бак, - Тірту усе менше, мало народжується дітей. Лафі більше й більше, вони заповнюють собою усі сфери життєдіяльності планети. Вже частково контролюють інформатику і науку, дуже мало їх у мистецтві, та вони витісняють туди нас. Отже, металіки це вид людей. Відомо три планети населені металіками: Найта, Асон й стародавня Ноде. Маю надію що наш Тай найтієць, це буде простіше. Бо якщо нодієць, то невідомо скільки він терпітиме це усе і для чого.

- А чому не асонець? – поцікавилася Налі. Взяла філіжанку з кавою, сіла за свій стіл, комп’ютер не вмикала.

- У асонців біла шкіра, як перламутр, волосся біле, очі світлих відтінків. Найтійці і нодійці як Тай смагляві з яскравим кольором очей і темним волоссям. Структура тіла біометал. Як у нас білок тільки метал.

- Як же вони з Алі? – здивувалася молодша слідча.

- Металіки зовні як люди. Якось так… Не будемо, хоч, до них у ліжко лізти. Завдання нам, я шукаю судового захисника, ти шукаєш того генерала. Пропрацьовуємо план захисту у суді і втечу у разі смертельного присуду. І як ми у це влипли? Й ще, ти сьогодні ночуєш вдома. Я як лікар тобі виписую восьмигодинний сон.

- Добре, добре. Я їду до ла Гранджів, якщо той генерал - батько батька, то тай йому внук. Але він не назвав його дідусем.

- Я також про це подумав, але це той випадок коли краще запитати у них. Все вали займися справою, а я тут трішки влаштую допити начальству.

- Обережно, ти ніжно без насилля, нам у в’язниці вистачає одного шаленого.

- Та я ж сам спокій уособлення врівноваженості, - хмикнув Бак й запалив цигарку.

Налі подзвонила ла Гранджам й отримала запрошення.

Біля будинку ла Гранджів чергували мітингувальники та журналісти. Налі зупинила гравітав на другому рівні й під завивання розчарованого натовпу зістрибнула на терасу.

Журналістам було це заборонено, вони не мали права наближатися до будинку на п’ять метрів. Мітингувальників це менше стосувалося вони підбігали ближче й обкидали будинок мішками із сміттям.

П’ятеро поліцейських, з відділу вуличного порядку, ліниво спостерігали за людьми. Деколи не бачили неправового перетину умовної лінії.

У будинку було темно, великі скляні вікна закриті зовнішніми аварійними гратами. Такі використовуються під час сильного вітру.

Тераса була біля кімнати Тая. Налі увійшла огляділася, здавалося що Тай сьогодні прокинувся тут й збирався до театру. Піаніно під стіною з відкритим дашком, гітара на ліжку. На мольберті незавершене полотно припало пилом . Налі придивилася, то був портрет Алі. Розкиданий одяг, книжки на килимі біля низького ліжка.

- Вітаю панно Дені, - зустріти її піднявся Бертран, - Тай хотів забрати дещо звідси у свій новий будинок. Він просто жив. Просто жив, любив це життя.

Бертран закрив обличчя рукою.

- Усе буде добре пане Бертаране, - намагалася втішити його Налі.

- Хотів би я вірити, та суд так скоро. Ми хотіли найняти детектива, щоб вам допоміг, усі відмовляються. Кажуть що ті, які влазять у справи правової верхівки, гинуть. То ж ви обережно. Йдемо нам ла Морни принесли смачний пиріг. Сидять також замкнені і без роботи. Кікі мусили відвести до родичів у передмістя. І Муна звільнили з театру, він у розпачі. У мене своя трупа, але поки усе не заспокоїться, я переписав документи на свого помічника. Усе розсипалося. Я думав наше життя стоїть на міцному фундаменті. Чи життя взагалі можна побудувати на міцному фундаменті?

Вони спустилися. Налі відчула запах алкоголю. Мун ла Грандж сидів на дивані у домашньому атласному халаті, дивився крізь вузькі щілини захисних гратів на вулицю, слухав вигуки натовпу:

- Вітаю панно слідча. – мовив він не повертаючись, - Бачите як вони замкнули усю нашу сім’ю. Тая, який витягував їм навіть збиткові вистави, звільнили заочно. Мене - патріарха опери, повідомили листом. А я ж не бачив проблеми з лафі, думав то конспірологічні вигадки націоналістів. Бо ж до всіх потрібно ставитися з повагою? Як нам зустрітися із сином? Чому нас не пускають до нього? Чому всюди ці крикуни? – ла Грандж старший ковтнув алкоголь прямісінько із старої пузатої пляшки.

- Знищує усі запаси алкоголю у домі, - зітхнув Бертран, - Милий припини вже врешті нити, подзвони тому своєму шанувальнику з міністерства охорони здоров’я, може він має зв’язки у правовій структурі. Панно слідча у нас є шанс побачити Тая?

- Шанс є, - відповіла Налі, - Але це буде важко.

- Вам вдалося знайти щось що доводить невинність Тая? - запитав Мун.

- У нас є документи які можна використати у суді. Якщо нас не слухатимуть Алі оприлюднить їх у інтернеті.

- Аби допомогло, - зневіреноно бубонів Мун, - Аби допомогло.

- Ох Муне, - зітхнув Бертран, - Ми повинні вірити. Ти досі не подзвонив батькові.

- Я про вашого батька хотіла поговорити. Бо ми розглядаємо план втечі для Тая, але потрібен хтось надійний у космосі хто його забере. Тай сказав що це ваш батько. Я можу якось зв’язатися з ним, щоб узгодити дії? – Налі стишила голос повідомляючи про план Б.

Законослухняні тірту здивовано подивилися на поліцейську. Мун хмикнув, Бертран жахнувся.

- Ви, слідчі з поліції, хочете організувати втечу для нашого сина? – перепитав недовірливо Мун.

- Разом з Алі і Даком. – підтвердила молодша слідча, - І у вас буде можливість побачити Тая у суді, його привезуть за годину до початку засідання. Нам дадуть можливість поговорити. Далі усе залежить від рішення суду, то ж певне можна почати обговорення втечі. Тай сказав що подумає над цим.

- Він жартував, певне знав що вас підслуховують. Хай тільки не погодиться, - усміхнувся Бертран. – Змушу його на тренування надягти балетні капці.

Чоловіки розсміялися спогадам.

- Ох не обманіть нас дівчино, - застеріг Мун і розвернув до Налі комп’ютер монітором. За мить екран засвітився і Налі побачила сліпучо біле, трохи видовжене, молоде, привабливе обличчя генерала Рен’єра.

- Привіт татко, - мовив Мун, - Мушу тобі сказати що Тай у в’язниці. Підозрюється у вбивстві. За два дні суд, за три дні закінчується термін всиновлення. Як я розумію, то було випробування для нашого хлопчика. Це панна слідча Налі, вона захисниця Тая. Але поки з доказами його невинності проблеми.

- Я знаю що, - генерал прибрав довге, біле пасмо волосся з обличчя, зав’язав хвіст, наче перед важливим боєм, - Він у в’язниці.

- І ви навіть не прилетіли? – запитала втомлена слідча, - Вам байдуже що вашого протеже повісять?

- Налі прошу, я розумію що ви хвилюєтеся. Спокійно говоримо. - Бертран поклав руку на плече дівчині, - Зараз емоції розкіш.

-Мого протеже, - хмикнув Рен’єр, - Муне вибач. Тай мій батько.

Мун ла Грандж підскочив обурений:

- Що? Як ти міг того не сказати?! Тату!

- Якби я тобі сказав, ти б знав про нього усе що я тобі розповідав, принаймні я виконав обіцянку вас познайомити, - відповів генерал з лагідною усмішкою.

- З вашими трясця безсмертними заворотами, - Бертран закрив обличчя руками, - з вашими, цими, родинними зв’язками. То що робитимемо? Для мене він син, і я хочу звільнити його із в’язниці. Потрібно організувати втечу й вивезти його з планети. Потім розберемося з іншим. Ми залишаємося родиною.

Мун сміявся:

- Тату його потрібно дуже швидко забирати, бо за три дні він тут буде як динозавр у порцеляні.

- Головне щоб загін божевільних не прийшов визволяти свого бувшого командира, - додав Рен’єр, - Я їх знайду? попереджу не влазити у цю справу. Й завтра прилечу на Ла. Але він впертий, я б зірвався, а він тримається. Забезпечте захистом його наречену і самі без мене не виходьте. Якщо з вами щось станеться він зірветься. Панно слідча я відповів на віші запитання? – з усмішкою запитав генерал космічного патруля, - Його не зможуть повісити, але він зможе помститися винним. Організовувати втечу не потрібно, він вийде сам, аби та в’язниці вціліла.

Налі ошелешено дивилася на генерала:

- Я зрозуміла, - але прошу мені пояснити детальніше.

- Мун вам усе розкаже, і прошу не ризикувати до завтра, від цього залежать життя багатьох покидьків.

Екран згаснув.

Налі подивилася запитливо на ла Гранджа старшого. Бертран приніс тацю з кавою. Розрізав пиріг розклав на тарілки, усе це робив якось механічно, наче хотів чимось зайняти руки.

Мун відставив пляшку з алкоголем взяв каву, був ошелешений, вражений, не знав з чого почати. Врешті мовив:

- Тай металік, перевертень, Звати його Гестейл Град. Я розумію чому батько прислав його до мене, бо Тай служив у армії більше п’ятисот років, я помічав цю стандартну для людей що забули про цивільне життя поведінку, припускав що він був солдатом. Але ж не таким. П’ятдесят років назад він був маршалом, і військовим радником галактичної армії при старцеві Ради, до того тричі генералом. Та щоразу, після того як політики з нього зривали пагони за свавілля, ставав рятівником, механіком, розвідником, і врешті остання служба у секретній групі державних катів. Через те що його відіслали з території Ради на периферії всесвіту, я не міг з ним познайомитися. Світлин у Рен’єра не було, одна стара голограма де декілька розмитих постатей.

- Свавілля то що? – запитала Налі, - Що саме він порушив?

- Непокора наказам. Він не виконував злочинні накази. Коли якийсь планетарний король зруйнував космічну колонію біженців із зруйнованої ним планети, Тай чи Гес, вибив тому королю щелепу.

- А зараз він ламає людям кістки у в’язниці.

- Певне є за що, - докинув Бертран. – Ох і синочка нам підкинули, але ж він був тут щасливим, він був з нами щасливим.

- Потрібно потроху збиратися, певне ми полетимо з Ла, бо малому-старому тут життя вже не буде, - розмірковував Мун.

Налі засмакував пиріг, вона його почала їсти автоматично бо як завжди каже Бак, їсти треба, другий шматок взяла бо смачно. Несподівано у неї задзвонив мобільний. Дівчина увімкнула зв’язок і почула:

- Панно Дені, категорично не радимо у суді озвучувати дані з отриманих вами, незаконно, документів.

- Бо що? – здивовано й дещо нахабно вирвалося у слідчої.

- У вас є рідні. - мовив опонент і відімкнув зв’язок.

Відразу пролунав другий. Налі вислухала що говорила Алі:

- Дака поранено, він у лікарні. Наш з Таєм будинок зруйнували силовою бомбою.

- Алі ти у безпеці? – запитав Мун, - Їдь до нас.

- Мене забрав батько, До будинку суду я прийду. Поки пробую добитися побачення. Лікарі сказали з Даком буде усе добре. Ваш котик у мене. Я його батькові залишу він любить котів. – Й запитала, - Це через ті дурні папери?

- Я думаю так, - відповіла Налі, - Мені також погрожували. Отже вони мають значення і правдиві.