Опера

Арештованого привели у невелику темну кімнату, у підвалі міської в’язниці. Там стояв великий, важкий стіл з металу й дерева, дерев'яна поверхня столу пофарбована у світлий колір потріскалась й з часом вкрилася чорними плямами плісняви, на ній запеклися темні плями схожі на кров. На столі стояв старий комп'ютер, навколо монітору у безладі лежали стоси паперу. Під стінами темніли полиці з різнокольоровими теками. Навколо столу й по під стінами недбало складені папки зі справами. Яскрава лампа висіла під стелею й навіть чорне павутиння та багаторічне нашарування пилу не пом'якшувало її нестерпного сяйва.

Обпершись дупою у стіл, під яскравим світлом стояв начальник нічної зміни. Вбраний у чорний однострій, великий й огрядний наче ще одна шафа. Його голомоза голова сяяла під лампою наче оповита ореолом. У руках чоловік тримав гумового дубця оснащеного електрошоком, на поясі у кобурі темнів важкий травматичний пістолет.

В’язень розглядав охоронця без страху, вивчав спокійно та уважно.

Не до такого спокійного споглядання звик старший охоронець міської в’язниці. Роздратовано ступив крок до підозрюваного, навис над ним дихаючи перегаром.

Два молодших охоронця, стояли в дверях очікуючи на наказ розпочати інструктаж. Худорлявий охоронець із червоним обличчям п’яниці, керуючись ледь помітним рухом руки начальника штовхнув в’язня у спину, примовляючи:

- Чого стоїш в дверях? Заходь. Не бійся.

Від поштовху ув’язнений ледь не впав на старшого охоронця. Здоровило з дубцем відштовхнув його від себе й кинув у куток кімнати. Арештований натикнувся на полиці з паперами, впав:

- Чому ти штовхаєшся? Дурню, - доброзичливо всміхнувся начальник охорони, вдаючи обуреного вчителя говорив, - Який не вихований. А ще з вищого світу. Не вчать вас там манерам. Ой не вчать.

- Нічого, ми його виховаємо, - пообіцяв червонопикий.

Третій, невисокий скоцюблений чоловік загиготів:

- Будеш вчити правила твого нового дому, - докинув низенький, зрозумів що його жарт викликав сміх колег, продовжив, - Інструктаж проведемо на найвищому рівні. Запам’ятовуй усе добре, ти тут надовго.

- У нас усі швидко вчяться, - додав червонопикий.

- Чого розлігся? - гримнув старший охоронець, - Підводься й роздягайся.

- Тобі не звикати, - докинув червонопикий, - Усі ви там збоченці.

Ув’язнений все ще сидячи під шафами, подивився на в’язничних охоронців наче й зі співчуттям, зітхнув і запитав:

- Чому я маю роздягатися?

Старший охоронець вдарив арештованого ногою у голову, той ледь помітно ухилився, нога тюремника провалилася, здоровило ледь не впав, обперся рукою у шафу й розмахнувся на в’язня дубцем. Загрозливо процідив:

- Хочу щоб ти своїми дизайнерськими лахами нам унітази помив. Патлатий дурню.

- Після нашого інструктажу, він помиє язиком нам усі туалети, - гиготів тюремник з червоним обличчям, - блищатимуть як їхні довбані стакани.

- Фужери, - виправив низенький.

- Та один хрін, - огризнувся худорлявий, - тепер він питиме із стаканів.

- Не маю я намір лизати вам унітази, - відповів ув’язнений, - Ще нас збоченцями називаєте.

- Чого розпатякався тут? – крикнув низенький, - Без дозволу не смій писка розтуляти!

- Не буду я роздягатися, - відповів арештований.

- То ми тобі допоможемо, тірту дурнуватий. Може врешті дізнаєшся яке життя насправді, бо до цього ти тільки горло дер на тих сценах. Й вино пив літрами, дівок гарних мацав, - пообіцяв низенький.

Старший охоронець нахилився, потягся вхопити арештованого за комір, та ув’язнений відштовхнув його руку. Здоровило вдарив його кулаком у голову, один раз другий, потім вхопив за комір пальто, що коштувало як його річна платня і різким рухом поставив тірту на ноги:

- Виховання через дупу завжди якісніше ніж довбти твою дурну голову у стіну, - процідив старший охоронець.

- Треба бритву знайти, підстригти цього тірту, - мовив низенький і захихотів.

- Вони носять довгі патли щоб від нас відрізнятися, дурні, - додав червонопикий, - потвори зі скляних будинків.

Начальник нічної зміни розвернув ув’язненого й штовхнув його на стіл. Низенький оббіг стіл з іншого боку хотів вхопити тірту за руки. Худорлявий отримав наказ тримати ноги.

Усе як зазвичай, така була розвага у нічної зміни міської в’язниці. Та усе тоді пішло не за планом. Старший охоронець несподівано закричав. Молодші охоронці почули хрускіт кісток. Вони добре знали цей звук.

Здоровило з гуркотом впав наче важка шафа. Підлеглі здивовано спостерігали за цим несподіваним падінням, наче злітало з п’єдесталу щось віковічне, звичне, те що мало простояти сторіччями уособлюючи міцність правової системи. Штанина над колінам старшого охоронця намокала від крові.

Низенький вихопив кийок з зашморгу на ремені й замахнувся на в’язня. Той перехопив руку з кийком, й різким ударом підбив її знизу вгору, знову почувся тріск кістки, тихий ледь чутний. В’язень вдарив молодшого охоронця ногою у коліно й той влігся біля свого керівника.

Худорлявий охоронець вибіг з кімнати інструктажу, зачинив двері й почав горланити на увесь коридор:

- В’язень напав на охорону код червоний! Старший охоронець вмирає!

Арештований підібрав травматичні пістолети. Зайшов за стіл, й легко перевернув старий в’язничний релікт на бік. Дошка столу була товстою, масивною, могла захистити від гумових куль.

Двері трішки прочинилися й у кімнату залетіла граната, почала плюватися сонним газом а потім вибухнула світлом.

Тірту затримав дихання, звів гашетки травматичних пістолетів.

В’язничні охоронці у протигазах увірвалися до кімнати інструктажу. Тірту стріляв з двох рук. На мить виникаючи з-за столу то з одного то іншого боку. Четверо поранених поповзли до виходу, один залишився лежати. Вцілілі задкуючи виповзли з кімнати у коридор і зачинили двері. Поранені стогнали й кляли тірту.

За якусь мить двері знову відчинилися, просунувся шланг і полилася вода із таким напором що важкий стіл зсунувся з місця, шланг крутився заливаючи усе холодною водою струмінь потрапив у лампу під стелею вона дзенькнула й згасла, охоронці не задіяні у триманні брандспойта витягали поранених які не могли рухатися.

Воду вимкнули й керівник загону швидкого реагування крикнув з коридору:

- Тай ла Грандж кинь зброю у двері й виходь з піднятими руками!

- Або що? – запитав Тай.

- Або я втоплю тебе у цьому підвалі, а твої таточки заплатять за ремонт в’язниці, - відповів солдат.

- Тут куль вистачить на усіх вас, - відповів Тай, - Я хочу втекти з вашої збоченої в’язниці. Я отримав інструктаж, мені не сподобалось.

- Клятий тірту! - Стогнав старший охоронець. В’язничний лікар вколов йому знеболююче й накладав шину на зламану ногу, - Застрели його Даку застрели. Якось пояснимо, скажемо вчинив самогубство усвідомлюючи провину.

- Це все ваші дурні інструктажі дядьку Роне, - процідив старший солдат, і крикнув до ла Гранджа, - Ув’язнений ви хочете щоб розслідування не починалося. Далеко вам доведеться тікати. Ваших батьків тоді також заарештують. Виходьте за дві години у вас зустріч з слідчими.

З дверей вилетіли два пістолети й Тай ла Грандж відомий на планеті Ла оперний співак вийшов у коридор з піднятими руками. Мокрий з довгим заплутаним волоссям. Дороге пальто тепер нагадувало брудну шмату, біла сценічна сорочка порвалася і забруднилася. Усміхнувся оглядаючи поранених охоронців, наче був вкрай задоволений тим що зробив.

- На підлогу курво! – крикнув командир групи швидкого реагування, - Мордою вниз, руки за голову, Трясця він ще й сміється з нас, гівнюк.

Арештований підкорився, бурмочучи:

- А так усе ввічливо починалось.

Охоронець закував йому руки за спиною.

- Він божевільний його у дурдом треба здати, - бубонів старший охоронець, скривившись від болю.

- У одиночну його, у ту холодну хай мізки собі вправить, - наказав старший солдат.