Пересуди. Інквазитори.

– От сучка яка! Ну здумай ти, як так можна! - Бідкається, такій само жіночці, років, мабуть, далеко за п’ятий десяток, з землястим лицем і маленькими, але виряченими поросячими оченятами, тісними губами під рідко порослими вусами, чи то подруга, чи сусідка.

– А я ж так і знала, я давно про це попереджала, – Шамкотіла беззубим ротом та у відповідь. – Ця курва змолоду така була! У Василя мого зкудова язва? Га? Ото ж, та курва зурочила, ще як він з армії прийшов!

– Та і я так кажу, прийшла вчора сіль просити, то я кажу шоб тобі падло солі довіку не було!

– То не дала? – Ще більше вирячились очі.

– Та шо я дурна? Хай би їй вже дихати не дало! Закрила двері перед носом!

– От же тварина! І фатає скажи совісті ото по людям ходити пакості робити?

На зупинці аж затісно, година пік. Люд зайнятий своїми справами, проте кожен уважно прислухається до цього змістовного діалогу, намагаючись вловити секрети захисту від усіляких відьом. Це ж бо чи не спеціялісти? Думки головних екзорцистів країни, драконоборців, цих вірних представників Tribunal del Santo Oficio de la Inquisición (Трибуналу святого відділу розслідувань), які ще не встигли змити з рук кров єретиків.

Ідилію й атмосферність ламає гуркотінням й чмиханням підповзаючи до зупинки автобус, який гучно заскреготавши відчиняє доступ до всіх своїх отворів і трохи перекосившись стає мов вкопаний.

Розвалькуватий час повисає у повітрі, не даючи нікому поворухнутись. Та вже за якусь мить, що протяглась вічністю, рухливий, наполегливий мов залицяльник вітерець, підхопивши натовп несе його в автобусні отвори, всередину цього диво транспорту, який може вмістити в утробі своїй всіх людей світу.

Для вас не буде загадкою що діється з нашими інквізиторками, цими чистими борцями за чистоту і світло? Так, це вони, вправні вояки консулату, активно працюючи ліктями, колесами кравчучок, ціпочками, віддавлюючи всім невірним ноги, виймаючи ребра і лаючи відбірним, вишуканим “молитовним” словом, несуться у прірву цього монстра.

Хто б там що не казав, людина в будь-якій масці, навіть прирослій до фізіономії, рано чи пізно проявиться, Carnival бо ж не вічний, та й хто зметикує, переможе він, той самий карнавал, чи великий, свідомий піст. Та буде це неодмінно, і приховати бодай що не зможе, хіба як від людей, та й по тому.

То ж чуємо тихі промовляння інквізиторів…

“ Спаси нас Великий Шамане наших ницих душ, Величний, щоденно Звеличений, на Грудях наших Сидячий, Душачий горла Наше, повсякчас та всюдичас Вспомогаючий Жаб! Да загублять свій потрох сучий ворозі Наші, а Нам збережи маски Наші й отділи каклєтки наша й мух сучих ворожих, слонів і мух, і збережи мухи в носі Нашому, дай Нам носити маски Наша, а з ворогов зривай, і прочисти вигрібні ями от нечистот Наших, бо Ти того хотів поки Ми на Тебе плювали. Халєлюйя. Хай Жаба Твоя Тобі Цицьки дасть сьогодні і повік! ”