Розцвів у холод абрикос

3025 рік., місяць четвертий, м. Кіото, Японія.

— До Вас прямує Плц-С-Ч-Ж, порядковий номер сім, в нього напружений стан, — доповів мені комп‘ютер.

Я й сам бачив, як особа, чий персональний код розшифровується як «поліцейський, спокійний, чоловік одружений», стояв просто біля входу до моєї лікарні, потім, звичайно, сів на ліфт та зараз підіймався до мого поверху.

Мій кабінет знаходився на десятому поверсі, але я нещодавно оновив кришталики очей і тому можу дивитись вдалечінь без проблем ще рівно десять років.

Двері мого кабінету автоматично відімкнулись та я побачив двох осіб. Один з них був вище згаданий поліцейськиц, міцніший на вигляд та вищий, ніж я, типовий худорлявий психолог, а от другу особу я, попри досконалий зір, не розгледів.

Річ у тім, що ця особа була повністю схована в мішку, зробленого з непрозорої, грубої тканини. Схожий вигляд, як мені відомо, мали ультраортодоксальні мусульманські жінки. Хоча і в них принаймні були відкриті очі та долоні, та й одяг все-таки був схожий на одяг, а не мішок. Тому, все що я міг знати про цю особу, що вона носить червоні сандалії: ноги були єдиною частиною тіла, не прикритою таким «вбранням».

Чоловік пред‘явив голограму посвідчення та мовив до мене:

— Засуджена особа Учіс-Ем-Ж-Нз, порядковий номер дев‘ять, за ухилення від проведення ремонтних робіт, засуджена до виправних робіт. Але засуджена особа визнана судом неосудною, тобто неспроможною усвідомити свою провину та виконати доручені їй роботи. Суд постановив віддати її Вам, Плг-С-Ч-Нз, порядковий номер двадцять один, на лікування. Суд дає Вам максимальний строк лікування два тижні, проте вже за п‘ять днів з дня, коли було розпочато лікування, поліцейський в особі суб‘єкта Плц-С-Ч-Ж, прибуде для перевірки поточного стану засудженого суб‘єкта!

Закінчивши промову, чоловік зняв з “засудженного суб‘єкта” мішок, видав мені голографічний носій особистих документів мого пацієнта й залишив нас удвох.

— Вітаю Вас, Учіс-Ем-Д-Нз, дев‘ятий номер, — привітався я з особою.

Пацієнтом виявилась дівчина; ззовні звичайна, нормальна дівчина: чорне, довге, пряме волосся, нормального розміру темні очі, низький, але нормальний зріст. Щоправда, мене вразив її одяг: я не знавець моди, але мені досі не траплялись особи жіночої статті, одягнуті в довгу, червону, полуничного відтінку, сукню, ще й з непрактично довгими, збільшеними біля долонь рукавами!

— «Таке не носять вже, мабуть, століття!» — промайнула в моїй голові думка. Втім, я миттю згадав про доручення Плц-С-Ч-Ж, сьомого номеру.

Згідно з даними, які мені передав поліцейський, ця Учіс-Ем-Ж-Нз, тобто вчителька історії, емоційна, незаміжня дівчина років двадцяти, з особистим ідентифікаційним номером «9» мешкає в околицях Кіото.

— Мене звати Сізуно, — тихо, але впевнено відказала пацієнтка.

— Називайте себе як хочете, Ви все одно Учіс-Ем-Д-Нз, порядковий номер дев‘ять, подобається Вам це чи ні.

— Це лише код, а не ім‘я! — пацієнтка насупила брови. Втім, мене цим не злякати:

— Вважайте як хочете, — розвів я руками та взяв інструмента. Час починати лікування.