За те, що ви не молилися

Тримай колесо. Вліво, вправо, вгору, вниз, зліва-направо, згори-вниз — котися! Ти котишся, і раптом помічаєш: колесо-то квадратне. Але ж усім відомо, що ідеальна форма це коло. А ти спробуй намалювати ідеальне коло. Хоча б пальцем у небі. Що, не виходить? Отож. А тепер квадрат. Набагато простіше. Квадрат не має бути ідеальним, най буде не ідеальним — все одно ніхто не помітить. Особливо, якщо він рухається.

Але ж під квадратне колесо потрібна спеціальна дорога. Принаймні, так вчені кажуть. Ох вже ті вчені! Їм аби все ускладнити. Спочатку скажуть, потім спростовують. Якщо колесо котиться, яка різниця? Працює — не чіпай. Ти не чіпаєш, котишся собі далі. І помічаєш, що весь світ квадратний. Квадратобок втікає від квадроберів через квадратні квартали з квартою пива у квадратній руці під пильним поглядом квадрокоптерів. Навіть у берези корінь квадратний, як і твоя голова. Ще б квадратне підборіддя, і взагалі краса! Повний дас іст квадратіш. Або «Квадратіш. Практіш. Гут», як німці пишуть на чоколядках.

Навіть сонце із солідарності стало квадратним. Але ти котися, не відволікайся. І ти котишся, співаєш «Ісусе, довіряю тобі», і починаєш думати, що це нормально, що так було завжди. Весь світ завжди був квад-рат-ним. Ну, може іноді схожим на прямокутник чи паралелепіпед, зовсім рідко на трапецію. Бо ідеальна фігура — це квадрат.

— Не згоден! — протестує яйце (хто взагалі випустив його з холодильника? Він що, тепер в кожній мініатюрі зʼявлятиметься, божедапамажи)

— Ти не квадрат, ось і бісишся, — усміхаєшся. — Але ти й не коло.

— Зовні може й ні, а всередині — коло! — переможно вигукує яйце.

Ось так і ти, зовні квадрат, а всередині коло. Або навпаки. Принаймні, цим можна себе заспокоювати, доки не вдасться відкрити та подивитися. Але ж для цього треба розбитися, а хто хоче розбитися? Точно, ніхто. Принаймні, не квадрат і не коло, доки вони вважаються ідеальними. Може паралелепіпед, ромб чи овал би хотів, та хто їх питатиме.

Що, важко? Ну, ну, на тобі друге колесо. Набагато зручніше, правда? Котися, дорога неблизька попереду. Раптом що, прийдеш за третім. Вже знаєш, де мене знайти.