Гречка

Він дуже мені подобався. Його висока постава, блакитні очі, чуттєвий вигин губ. Ми працювали разом вже два тижні і дійшло до того, що свою обідню перерву, ненормовану, вирвану похапцем, я підлаштовувала під його.

Пообідати у фітнес-клубі, де ми працювали, можна було лише у вузькій комірчині. Там увесь час засідали Андрій з басейну та Генадій з адміністрації. Обидва ласували протеїновими коктейлями, особливо не звертаючи уваги на тих, хто їх не п‘є.

Того дня у мене були бутерброди. Лише їх вдавалось їсти елегантно, сексуально відкушуючи шматок за шматком.

Моя пасія їла гречку, а я набридала питаннями про велоспорт, яким він займався. Так, слово за словом, ми полинули в інтимну розмову про алюмінієві рами та діаметр коліс.

У певний момент я запропонувала йому бутерброд, а він, тактовно, ˗ покуштувати каші.

Еротично нахилившись, я злизала губами крупу просто з його виделки. І раптом відчула, що вдавилася.

Червоніючи, я вирячила очі. Ніздрі розширилися, не в змозі вдихнути. У горлі штрикало, наче голками, а несподіваний кашель роздер рота у шаленому приступі. Залишилось одне рефлекторне бажання ˗ за будь-що прочистити легені, ˗ тому я кашляла гречкою прямо на нього.

Маленькі зернинки вилітали з мого горла, бризкаючи на його одяг, тарілку, стіл...

Жахливий приступ поступово вщух, викликаючи оціпеніння від сорому. Не кліпаючи, я стояла, прибита ганьбою. Краєм мозку усвідомлювала, що він дивиться на мене з огидою, а Генадій з Андрієм притихли.

Можливо цим би моя мука і скінчилася, та раптом я відчула, як у носі запекло та нестерпно засвербіло.

Навідліг я змахнула рукою, щоб прикритися, але вибила тарілку з його рук і чхнула просто йому в обличчя. Дзенькіт розбитого посуду луною покотився комірчиною, і якби триклята гречка мала голос, вона б розреготалася. Замість неї це зробили Андрій та Генадій.

Кров прилила до мого тім‘я. Долоні були крижаними, зрошені холодним потом. Серце пропустило кілька ударів, коли він повільно потягнувся за серветкою, щоб витертися.

Я ж, відчуваючи, що зараз розридаюся, вибігла в коридор. Втікала від ганьби й від себе, намагаючись миготінням картинок та людським гамором відволіктися від сорому...

Більше ми не обідали разом.