Дарунки ангела.

Зранку мама вже втретє йде до кімнати Сергійка і Мартусі подивитися, чи встали діти.Але ж ні, вони так солодко сплять на своїх подушечках, по шию натягнувши ковдрочки, і так добре їм! Мама вже кілька разів за цей ранок будить їх — Сергійкові треба до школи, а Мартусі — в садочок. І ніби розбудить — відкриють діти оченята, але щойно мама вийде з кімнати, то оченятка ніби самі заплющуються і такі сни гарні показуються, що й не хочеться від них відриватися!

— що ж ви такі сплюхи сьогодні? — посміхається мама.

— З вечора бавилися, стрибали, не вкладеш спати, а зараз неможливо розбудити.

— Ну що, я вже готовий їхати. — сказав тато, який щойно зайшов до кімнати. Він вже хотів везти дітей до школи та садочка, а вони ще з ліжечок не встали.

— Не можу їх добудитись — говорить мама до татка.

— Оце ангел цього разу насипав снів! Та ще й видно таких солодких! Раз вони не можуть відірватись від них. – відповів тато.

— Де ангел? — сонно протягнула Мартуся.

— Що хто розсипав? — Не відкриваючі очей, запитав Сергійко.Та й тато повідав малечі.

— Коли наближається ніченька, літає ангел, перевіряє щоб нічого не заважало людям добре спати. Дивиться, аби були м’якенькі подушечки

і теплі ковдрочки, і, разом з тим, посипає ліжечка снами, аби цікавіше спалось. Можна щось подивитись за той час, як мультик, але під час якого людина повністю відпочіває. Але так буває, що ангел не вміє точно відміряти, скільки і на яке ліжечко потрібно висипати снів, а ще й хвилюється, поспішає, аби нікого не залишити без снів, аби до всіх встигнути

завітати. Ось і може комусь забагато насипати, або замало, що до ранку не вистачає. А ще сни трапляються різні. Є такі легенькі-слабенькі, ледь-ледь показуються якісь картинки, і спить людина чутливо — будь-що може її розбудити. А є такі сни — сильні, тяжкі, великі, як залізуть на очка, то їм і важко розплющитись, все опускаються повіки, та показуються мультики. А допомагає позбутися снів з оченят прохолодна водичка, потрібно добре вмити личко, тоді сни змиються і не будуть закриватись оченята. Може ще кілька хвилинок буде трошки тяжко повікам,

адже вони всю ніч тримали великі сни, але й це минеться.Та й допоміг тато сонним дітям дійти до умивальника, повмивати личка прохолодною водичкою. Все сталося, як говорив татко: очкам вже не було важко, а лише трішки і то це минулося, поки вони збирались.Тут діти подумали про все нове, що дізналися сьогодні вранці і запитали:

— А якщо ангел вночі готує ліжечка до сну, то чому дітям і вдень треба спати?

—так, — говорить тато

— ангел розсипає сни вночі, але часто так буває, що не всі сни встигають нам показатись за ніч. Ось бачите, як багато у вас сьогодні їх було? Тому і треба додивлятись ті сни, які дарує нам ангел, ще й вдень. Буває, звісно, що коли менше насипано снів, то ми встигаємо за ніч все переглянути, але аби дізнатися про те, чи лишилися ще сни, які ми не переглянули, мусимо лягти і спокійно полежати із заплющеними очками, аби не злякати сни і вони могли сісти на повіки, щоб нам показати якісь картинки

чи мультики.Після цих розмов, усі розійшлися по своїх справах: Сергійко — до школи, Мартуся — в садочок, а батьки на роботу.Але на майбутнє діти вже знали, що коли важко прокинутись — треба докласти зусиль, дійти до умивальника і змити водичкою сни з оченят. А увечері вже не бавились до пізна, а нетерпляче лягали в ліжечка, аби скоріше дізнатись, які ж цього разу на них чекають сни.