RS PTSD

Не дивлячись на те, що слабеньке світло місяця заледве освітлювало кімнату, він все ж міг розгледіти її масивні груди, які колихалися в такт його рухам, і напівпорожню пляшку горілки на столику при ліжку. «От це я вдало зайшов! І сучка є, і бухлішко! Лиш не пам’ятаю, це я її вирубив чи вона сама так набухалася? А хоча, яка різниця, прийде до себе, то вирубаю знову!»

І тут жінка дійсно прокинулася, вона спробувала звести докупи ноги і із криком вперлася руками йому в груди. «Сука! Нас же почують! Кругом вороги!». Важкий кулак різко опустився на щелепу жінки, але вона не відключилася, а лиш почала ще голосніше волати. «Сука!». Погляд впав на плящину, а біля неї, в невірному світлі місяця, зблиснуло лезо ножа.

Ліва рука впала на губи жінки, заглушивши її крик, а права потягнулася вперед, вхопилася за ножа, і звичним рухом, точно й при тому сильно, глибоко, полоснула по горлі. Він випрямився, побачив як невисокий струмінь чорної вночі крові, вдарив вверх. Потім ще один, менший, а потім ще менший, і все, кров просто потекла з горла, а через кілька митей жінка повністю затихла.

«Сука! От щоб знала!». Погляд впав на пляшку, вхопив, відкрив і із горла добряче ковтнув: «Я що, не мужик! Мужик і цілу, залпом, з горла, вип’є! Бля, що за шум? Справа ще ворог?». Тіло, навіть не роздумуючись, чисто на інстинктах, кинулося вправо, туди, звідки чувся шум, і десь збоку, на периферії зору, виднівся заледве помітний силует. «Карлик? Ворог вже навіть карликів посилає? А карлик що, також набуханий? Він майже не пручається! А худий який! Їх що, не кормлять чи що?? Ну, більше і не кормитимуть!». І самозадоволено посміхаючись до себе, він, завченим рухом накрив лівою долонею рота, а правою вирішив зробити оригінальніше, не полоснув по горлі, а вдарив поміж ребер! Жертва закричала! «Сука! Втрачаю навички, не зміг завалити з першого удару! Херня, все можна виправити!». І він витягнув ножа, й почав наносити удар за ударом, допоки, судячи по всьому, не потрапив в серце, оскільки карлик якось занадто різко затих.

Ніж поставив на ліжко, біля свого коліна, щоб був під рукою, а то мало що. Потягнувся до пляшки і знову добряче хильнув. Погляд впав на тіло жінки: «Трохи жирнувата… Але, зате які цицьки!». І рука сама потягнулася до грудей, почавши їх стискати: «А що, вона ще тепла, чом би і ні??».

Він встав і розкинувши в сторони її ноги, знову розмістився між ними і ввійшов в її плоть, харконув, щоб краще ковзало, і подумав «Хех, та зараз з нею можна все! А вона навіть не закричить, і не заманить сюди ще ворога!»

***

Ранок був неймовірно важким, в голові гуділо, в скронях пульсувала біль, не вистачало сил навіть відкрити очі. Але відкрити їх обов’язково треба було, оскільки дуже хотілося сцяти, це перше. А друге: ліжко все було мокрим, і це дуже не добре! «Але, якщо я хочу сцяти, значить ліжко обісцяв точно не я! Хоча, трішки дивні ці сцяки, сеча ж наче не така липка, та і щось воно не сильно сцяками смердить!».

Він таки змусив себе відкрити очі і підняти руку, яка якраз валялася на мокрому простирадлі. Рука була червоною. Повернув голову вправо – дружина з перерізаним горлом; вліво – син, з чисельними колотими ранами. «Сука! І як я це ментам поясню? А хоча, пішли вони в жопу, я ж герой СВО, не будуть же вони дискредитувати війська РФ, ліплячи мені мокруху!».